Стилістична система Андрія Гуменюка як інструмент збереження української хореографії в умовах глобалізації

Процес формування та розвитку стилістичних особливостей української хореографічної культури досліджується в структурі народно-сценічної хореографії та її еволюції. Різноманіття підходів до композиційного й ритмічного вирішення танцю, вплив на становлення національної хореографічної школи осмислюється в аналізі внеску провідних учених і практиків, зокрема системний стилістичний розподіл українських народних танців Андрія Гуменюка як фундамент сучасної класифікації. Збереження автентичних форм у контексті глобалізаційних процесів, де традиція поєднується з інноваціями сценічної адаптації, простежуються в регіональних виявах як маркер локальної ідентичності, що забезпечують неперервність і спадкоємність національної культури, сприяючи водночас оновленню мистецького середовища. Поєднання автентики та трансформації дозволяє зберігати українському народному танцю власну унікальність, водночас інтегруючись у ширший культурний контекст із репрезентацією національної ідентичності.

The article explores the significance of Andriy Humenyuk’s stylistic system as a fundamental tool for the preservation and development of Ukrainian choreography in the context of globalization, emphasizing the role of choreography in maintaining national sovereignty. The study emphasizes the importance of stylistic features as structural elements that define folk-stage choreography and determine the trajectories of its evolution, serving as a vital defense mechanism against the unification of global mass culture. Special attention is paid to the richness of regional traditions and the diversity of stylistic approaches that have shaped Ukrainian choreographic culture over centuries, creating a multifaceted artistic phenomenon that reflects the deep-rooted aesthetic preferences. It analyzes A.Humenyuk’s scholarly contribution, in which he proposed a detailed stylistic classification of Ukrainian folk dances, thus laying the groundwork for modern systems of dance typology and establishing a rigorous methodological framework for contemporary researchers. The research highlights the dual processes of maintaining authenticity and adapting tradition to new cultural and social conditions, showing how folk dance can serve both as a marker of national identity and as a dynamic form open to transformation, ensuring its relevance in the 21st-century artistic landscape. The feasibility of integrating Humenyuk’s principles into contemporary educational and performance practices is also discussed as a means of fostering professional excellence among young choreographers. The authors argue that the stylistic system provides mechanisms for ensuring continuity of Ukrainian choreography, strengthening its cultural value, and enhancing its capacity for artistic self-representation on the global stage, ultimately preserving the spirit of the nation for future generations.