Дослідницький складник цифрової компетентності наукових і науково-педагогічних працівників: результати констатувального експерименту

У статті проаналізовано дослідницький складник цифрової компетентності наукових і науково-педагогічних працівників (НПП). Актуальність дослідження зумовлена процесами тотальної цифровізації та необхідністю постійного розвитку цифрової компетентності наукових і НПП для ефективної професійної діяльності. В рамках виконання наукового дослідження «Розвиток цифрової компетентності наукових і науково-педагогічних працівників засобами відкритих освітньо-наукових інформаційних систем» проведено констатувальний експеримент (серпень-жовтень 2024 року), в якому взяли участь 344 особи. Проаналізовано використання різних типів цифрових сервісів: наукометричних і бібліографічних баз даних, сервісів штучного інтелекту, соціальних мереж для наукової співпраці, конференційних систем, журнальних систем, сервісів для перевірки на плагіат, мобільних застосунків для наукової діяльності, сервісів для генерування пристатейних списків. Виявлено високий рівень використання наукометричних баз даних (Google Scholar – 89%, Scopus – 79%, Web of Science – 78%), сервісів штучного інтелекту (ChatGPT – 75%) та соціальних мереж для наукової комунікації (Facebook – 71%). Встановлено низький рівень використання конференційних систем, журнальних систем, мобільних застосунків та сервісів для генерування пристатейних списків. Визначено залежність використання цифрових сервісів від віку, досвіду роботи та місця роботи респондентів. Найактивнішими користувачами цифрових сервісів виявилися науковці віком 36-45 років, з досвідом роботи 11-20 років, які працюють у закладах вищої освіти. Результати дослідження свідчать про необхідність подальшої роботи з підвищення цифрової компетентності наукових і науково-педагогічних працівників, особливо в контексті використання спеціалізованих сервісів та автоматизації дослідницької діяльності. Перспективи подальших досліджень полягають в аналізі інших складників цифрової компетентності наукових і науково-педагогічних працівників.

The article examines the research component of the digital competence of researchers and academic staff. The study's relevance is determined by the processes of total digitalization and the need for continuous development of the digital competence of scientists for effective professional activity. As part of the research project «Development of digital competence of researchers and academic staff using open educational and scientific information systems», a statement experiment was conducted (August-October 2024), involving 344 participants. Different types of digital services were analyzed: scientometric and bibliographic databases, artificial intelligence services, social networks for scientific collaboration, conference systems, journal systems, plagiarism checkers, mobile applications for scientific activities, and reference list generation services. A high level of use was found for scientometric databases (Google Scholar – 89%, Scopus – 79%, Web of Science – 78%), artificial intelligence services (ChatGPT – 75%), and social networks for scientific communication (Facebook – 71%). A low level of use was identified for conference systems, journal systems, mobile applications, and reference list generation services. The dependence of digital service usage on the respondents' age, work experience, and workplace was determined. The most active users of digital services were scientists aged 36-45 years, with 11-20 years of work experience, working in higher education institutions. The research results indicate the need for further work on improving the digital competence of researchers and academic staff, especially in the context of using specialized services and automating research activities. Prospects for further research lie in analyzing other components of the digital competence of researchers and academic staff.