Competency-based educational strategy development: historical dimension

The article focuses on the historical and methodological foundations behind the emergence of a competency-based educational strategy in the context of developing foreign language education in Ukraine. It emphasizes the need for a comprehensive analysis that traces the origins and evolution of key educational concepts shaped by global transformations in today’s learning environment.
The study seeks to trace the historical and methodological roots of this strategy by examining key stages in how foreign language competence has taken shape within Ukrainian pedagogical discourse. The methodological framework relies on the genetic approach, which makes it possible to reconstruct the logic of development over time and to highlight sociocultural, pedagogical, and philosophical factors behind it.
Four main stages in the evolution of foreign language competence are identified: the pre-Soviet era, marked by a humanitarian-classical model; the Soviet period, dominated by a knowledge-centered paradigm and grammar-translation method; the post-Soviet phase, involving shifts in language policy and integration of European practices; and the European integration stage, defined by actively applying a competency-based approach in official education policy.
Building foreign language competence in Ukraine appears as a complex, multidirectional process, influenced by both pan-European integration and national language teaching traditions. This transformation affected not only methodology but also educational goals, shifting the focus from educating an erudite intellectual to preparing a skilled professional ready to operate in a multicultural environment. The findings hold theoretical and practical value for pedagogy, language teaching methods, and the creation of modern educational strategies aligned with European integration processes.

Статтю присвячено історико-методологічному дослідженню витоків і розвитку компетентнісної освітньої стратегії в контексті формування іншомовної освіти в Україні. Наголошено на необхідності комплексного аналізу, що дозволяє простежити походження та еволюцію ключових освітніх концептів, трансформованих під впливом глобальних змін у сучасному освітньому середовищі.
Метою дослідження є з’ясування історичних і методологічних передумов становлення компетентнісного підходу через вивчення основних етапів формування іншомовної компетентності в українському педагогічному дискурсі. Методологічну основу становить генетичний підхід, який дає змогу реконструювати логіку розвитку освітніх явищ у хронологічній послідовності та виокремити соціокультурні, педагогічні й філософські чинники, що вплинули на їх становлення.
У межах дослідження визначено чотири ключові етапи розвитку іншомовної компетентності: дорадянський період, пов’язаний із домінуванням гуманітарно-класичної моделі освіти; радянський період, що характеризувався переважанням знаннєвої парадигми та граматико-перекладного методу; пострадянський етап, пов’язаний із трансформацією мовної політики та інтеграцією європейських освітніх практик; а також сучасний етап європейської інтеграції, що супроводжується активним впровадженням компетентнісного підходу в офіційну нормативно-освітню документацію.
Показано, що формування іншомовної компетентності в Україні є складним і багатовекторним процесом, який зумовлюється як загальноєвропейськими інтеграційними тенденціями, так і національними традиціями мовної освіти. Зазначені трансформації охоплюють не лише методичні підходи, а й зміну цілей навчання: від виховання ерудованого інтелектуала – до підготовки висококваліфікованого фахівця, здатного ефективно діяти в мультикультурному професійному середовищі.
Результати дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення для розвитку педагогічної науки, удосконалення методики викладання іноземних мов та формування сучасних освітніх стратегій у контексті європейської інтеграції.