Смислотворення пам’яті під час війни : культурфілософська концептуалізація меморіалізації публічного простору

У статті представлено культурно-філософську концептуалізацію меморіалізації як відкритого процесу культурного сенсотворення, через який травматичні події набувають символічних форм і поступово інтегруються в культурну пам’ять. Актуальність дослідження випливає з необхідності переглянути традиційні моделі меморіалізації в контексті війни, що триває, де переживання травматичних подій, документування насильства та формування культурної пам’яті відбуваються одночасно. Щоб вирішити цю проблему, у статті розроблено культурно-філософську модель, що пояснює виникнення меморіального значення публічного простору, та демонструється його аналітичний потенціал на прикладі України. Дослідження спирається на філософію символічних форм Ернста Кассірера, реконструктивну теорію пам’яті Фредеріка Бартлетта, концепцію культурної пам’яті Алейди Ассманн, просторову теорію Анрі Лефевра та концепцію місць пам’яті П’єра Нора. Інтеграція цих теоретичних перспектив дає змогу зрозуміти меморіалізацію не як створення завершених комеморативних форм, а як динамічний процес, у якому матеріальне середовище, соціальні практики та символічні інтерпретації безперервно взаємодіють. Отримана культурно-філософська модель вирізняє три такі взаємопов’язані виміри меморіалізації: матеріальний, практичний та дискурсивний. Їхня взаємодія, що розгортається в умовах часової відкритості, фор-мує меморіальне значення публічного простору та створює умови для виникнення «місця пам’яті, що фор-мується». Модель ілюструється на прикладі Майдану Свободи в Харкові, де йдеться про те, як матеріальні сліди російської військової агресії, громадські комеморативні практики та публічні дебати щодо майбутнього міського простору разом утворюють безперервний процес творення сенсу ще до того, як сама історична подія досягла завершення. Основним внеском статті є культурно-філософська модель, яка пояснює, як меморіальне значення виникає в умовах часової відкритості, а також вводить концепцію «місця пам’яті, що формується» для інтерпретації просторів, меморіальне значення яких формується, поки історичні події ще розгортаються. У статті сформульовано висновок, що меморіалізацію під час війни, що триває, слід розуміти не лише як практику збереження минулого, але й як процес, через який активно конституюється майбутня культура пам’яті. З цієї точки зору, громадський простір функціонує не просто як місце, де представлені історичні події, а як активне середовище, в якому суспільство символічно обговорює значення війни та її майбутнє пам’ятання.

Thе article presents a cultural-philosophical conceptualization of memorialization as an open process of cultural meaning-making through which traumatic events acquire symbolic forms and gradually become incorporated into cultural memory. The relevance of the study arises from the need to reconsider conventional models of memorialization in the context of ongoing war, where experiencing traumatic events, documenting violence, and the formation of cultural memory occur simultaneously. To address this challenge, the article develops a cultural-philosophical model explaining the emergence of the memorial significance of public space and demonstrates its analytical potential through the Ukrainian case. The study draws upon Ernst Cassirer’s philosophy of symbolic forms, Frederick Bartlett’s reconstructive theory of memory, Aleida Assmann’s concept of cultural memory, Henri Lefebvre’s spatial theory, and Pierre Nora’s concept of lieux de mémoire. Integrating these theoretical perspectives makes it possible to understand memorialization not as the creation of completed commemorative forms but as a dynamic process in which material environments, social practices, and symbolic interpretations continuously interact. The resulting cultural-philosophical model distinguishes three interrelated dimensions of memorialization: material, practical, and discursive. Their interaction, unfolding under conditions of temporal openness, shapes the memorial significance of public space and creates the conditions for the emergence of a “site of memory in the making”. The model is illustrated through the case of Freedom Square in Kharkiv, how the material traces of Russian military aggression, civic commemorative practices, and public debates concerning the future of urban space collectively constitute an ongoing process of meaning-making before the historical event itself has reached completion. The article’s main contribution is a cultural-philosophical model that explains how memorial significance emerges under conditions of temporal openness, as well as introducing the concept of a “site of memory in the making” to interpret spaces whose memorial significance is formed while historical events are still unfolding. The article concludes that memorialization during ongoing war should be understood not merely as a practice of preserving the past but as a process through which future memory culture is actively constituted. Within this perspective, public space functions not simply as a site where historical events are represented but as an active environment in which society symbolically negotiates the meaning of war and its future remembrance.