Дистанційне навчання та система самоосвіти в умовах воєнного стану: суспільно-політичні виклики

У статті розглядається активізація дистанційного навчання та системи самоосвіти внаслідок необхідності підтримки освіти в умовах воєнного стану. Проблема осмислюється у її зв’язку зі сучасними суспільно-політичними викликами та методиками розвитку політичної освіти у сучасній Україні. Проаналізовано методики навчально-виховного процесу, що базуються на технологіях дистанційного навчання, передбачають існування та розвиток відповідного інформаційно-комунікаційного освітнього середовища. Визначено чинники, які детермінують рівень ефективності діяльності педагогів та навчання студентів зі застосуванням технологій дистанційної освіти. Стверджується, що сучасні освітні проблеми мають виразні ознаки суспільно-політичних викликів. Виокремлено переваги (індивідуалізація освітньої підготовки; поєднання участі у декількох навчальних програмах; оптимальне поєднання професійної діяльності та освіти; спонукання до самоорганізації, раціональне використання часу, опанування нових інформаційних технологій) та недоліки (зниження якості освіти; відсутність діалогу між учнями, педагогами та батьками; брак методики дистанційного навчання та відповідної реакції з боку уряду; вимушений характер використання, або навпаки – ігнорування інструментів дистанційного навчання; брак попереднього досвіду; ненормований робочий день) дистанційної освіти.
Визначено низку закономірностей розвитку та активізації самоосвіти людини, їх роль для демократичного політичного життя суспільства загалом. Наголошується, що самоосвітня діяльність є вибором особистості щодо характеру отримання знань і визначається її потребами інтелектуального, професійного та духовного зростання. Активізація системи самоосвіти передбачає зміну методів та принципів її функціонування, трансформацію ставлення до цієї форми освіти як окремих громадян, так і державних інституцій.

The article considers the activation of distance learning and the system of self-education due to the need to support education in martial law.The problem is considered in its connection with contemporary socio-political challenges and methods of developing political education in modern Ukraine. The methodologies of the educational process based on distance learning technologies are analysed; these methodologies provide for the existence and development of an appropriate information and communication educational environment. The factors that determine the level of effectiveness of teachers’ activities and student learning through the use of distance education technologies are identified. It is argued that contemporary educational problems have pronounced features of socio-political challenges. The advantages (individualisation of educational training; participation in several educational programmes; optimal combination of professional activity and education; encouragement of self-organisation, rational use of time, and mastery of new information technologies) and disadvantages (decline in the quality of education; lack of dialogue between students, teachers, and parents; insufficient distance learning methodology and an inadequate response from the government; the forced nature of use or, conversely, the neglect of distance learning tools; lack of prior experience; irregular working hours) of distance education are highlighted.
A number of patterns in the development and intensification of human self-education are identified, as well as their role for the democratic political life of society as a whole. It is emphasised that self-educational activity is an individual’s choice regarding the nature of knowledge acquisition and is determined by their needs for intellectual, professional, and spiritual growth. The activation of the self-education system involves changes in the methods and principles of its functioning, as well as the transformation of attitudes towards this form of education on the part of both individual citizens and state institutions.