Формування цифрової компетентності студентів у вищій школі

У статті розкрито теоретико-прикладні аспекти формування цифрової компетентності студентів в умовах вищої школи. Проблематизовано вплив цифрових трансформацій на зміну природи мислення суб’єктів пізнання на рівні процесу навчання та функціонування системи освіти у цілому. Унаочнено шляхи застосування інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) в освіті. Підкреслено значущість впливу на траєкторію освітнього поступу переходу від «парадигми викладання» (роль викладача – ретранслятор знань) до «парадигми навчання» (примноження у суб’єктів пізнання переліку компетенцій) на рівні вищої школи. Виокремлено різновиди компетенцій – загальні (ключові), базові та профільні (спеціальні). Зауважено, що до переліку першого різновиду увійшли: цифрові, інформаційні, комунікативні, оціночні, проективні. Окреслено шляхом унаочнення семантичну відмінність категорій «компетенція» та «компетентність». Зауважено, що методологічним ядром, актуалізуючим формування компетентності, є компетентнісний підхід.
Змодельовано сформованість цифрової компетентності за умов наявності низки професійних якостей. Унаочнено суб’єктивні та об’єктивні сторони цифрової компетентності. Виявлено, що суб’єктивна сторона досліджуваного є нічим іншим як дзеркальним відображенням об’єктивної. Прослідковано, що значущість об’єктивної сторони доволі рельєфно віддзеркалюється на рівні соціального замовлення щодо рівня підготовки фахівців різного профілю. Репрезентовано структуру цифрової компетентності у складі наступних компонентів: аксіологічного, когнітивного, особистісного та діяльнісного. Зазначено, що у процесі розвитку кожного із заявлених компонентів цифрової компетентності, актуалізується спектр цілої низки прикладних функцій (зокрема, розвивальна, гносеологічна, адаптивна, оціночна, комунікативна). Підсумовано, що формування на особистісному рівні майбутнього фахівця цифрової компетентності, паралельним чином прослідковується в: розвитку культури спільного інформаційного обміну; формуванні спектру важливих професійно-особистісних якостей; усвідомленні на особистісному рівні цінності ІКТ; розвитку креативності у вигляді особистісної готовності до імплементації ідейних концептів, з допомогою залучення найбільш оптимального цифрового інструментарію.

The article contains theoretical and applied aspects of the formation of students' digital competence under higher school conditions. The impact of digital transformations on changing the nature of thinking among knowledge subjects at the level of the learning process and on the functioning of the education system is discussed. Ways of using information and communication technologies (ICT) in education are illustrated. The significance of the transition from the «teaching paradigm» (where the role of the teacher is to relay knowledge) to the «learning paradigm» (where the multiplication of competencies occurs at the personal level of knowledge subjects) at the higher school level is emphasized. Types of competencies are distinguished: general (key), basic, and profile (special). It is noted that the list of the first variety includes digital, informational, communicative, evaluative, and projective types. The semantic difference between the categories «competence» and «competence» is illustrated through visualization. It is noted that the methodological core that actualizes the formation of competence is the competency approach. The development of digital competence is visualized, provided that several professional qualities are available. It is noted that the digital competence of a specialist and the digital competence of society are interdependent phenomena that are mutually interconnected. The subjective and objective sides of digital competence are visualized. It is found that the subjective side of the subject is nothing more than a mirror image of the objective one. It is observed that the significance of the objective side is quite prominently reflected in the level of social order, particularly in the training of specialists across various profiles. The structure of digital competence is represented as a composition of the following components: axiological, cognitive, personal, and activity. It is noted that in the process of developing each of the declared components of digital competence, the spectrum of the following series of applied functions is updated: developmental, epistemological, adaptive, evaluative, and communicative. It is summarized that the formation of a future digital competence specialist at the personal level is simultaneously observed at the level of: development of a culture of joint information exchange, formation of a spectrum of important professional and personal qualities, awareness of the value of ICT at the personal level, development of creativity in the form of personal readiness for the implementation of ideological concepts by using the most optimal digital tools.