Прийом ескапізму в концептосфері категорії сліпоти

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що у вимірах змінних інтерпретативних стратегій до художніх творів, важливо звертатися до прийомів, котрі б дали змогу охарактеризувати їх комплексно, навіть з урахуванням непопулярних тем, як-от сліпота. В літературознавчій парадигмі зазначена тема – лакунарна, оскільки належить до мультидисциплінарних, що відкриває широкі перспективи для подальших досліджень у багатьох площинах - крім безпосередньо компаративістської, ще й психологічної, філософської, медичної тощо. Тема сліпоти оприявнена через прийом ескапізму лише увиразнює небажання прийняти свій стан і це унеможливлює ідентифікаційні процеси індивідуумом. Дослідження ж ескапізму в сліпих персонажів є багатогранною темою, що охоплює різні аспекти людського досвіду, що формує значні перспективи подальших досліджень, пов'язаних з аналізованою нами проблемою.

Urgency of the research lies in the fact that in the measurement of variable interpretive strategies for works of art, it is important to turn to methods that would allow to characterize them comprehensively, even taking into account unpopular topics, such as blindness. In the literary paradigm, the specified topic is lacunar, as it belongs to multidisciplinary ones, which opens up wide prospects for further research in many areas – in addition to directly comparativist, also psychological, philosophical, medical, etc. The theme of blindness revealed through the use of escapism only expresses the reluctance to accept one's condition and this impossible identification process by the individual. The study of escapism in blind characters is a multifaceted topic that covers various aspects of human experience, which forms significant prospects for further research related to the problem we have analyzed.