Соціальна девіталізація особистості в глобалізованому світі: філософська концептуалізація

У дисертації презентовано філософську концептуалізацію соціальної
девіталізації особистості. На основі деталізації змістовного навантаження
концептів «вітальність» та «авітальність» визначається проміжок, заповнення
якого відбувається за рахунок епіфеномену соціальної девіталізації.
Розробляється концепція епіфеномену «соціальна девіталізація особистості» як
своєрідного сучасного способу існування людини, дії якої є прикладом реалізації
намагання втечі за межі соціального простору заради зосередженості на
індивідуальному житті. У якості детермінант поширення соціальної девіталізації
особистості як епіфеномену та процесу називаються раціоналізація, атрибути та
складові суспільства споживання, стан аномії та анормності, які спровокували
тотальне анастезування й масштабну байдужість. Окремо розглянуто
філософсько­антропологічні основи поширення соціальної девіталізації
особистості та вказані основні поведінкові маркери епіфеномену. У контексті
праксеології пропонується впровадити ряд нововведень у соціальних інститутах
освіти й виховання, а також на рівні суспільного простору запровадити ідеологію
соціального життєствердження.

The thesis presents the philosophical conceptualization of social devitalization
of personality. The conceptual gap, which is filled due to an epiphenomenon of social
devitalization, is determined on the basis of particularization of the semantic load of
the concepts «vitality» and «a­vitality».
It was revealed that social devitalization of personality represents a peculiar
modern way of human existence, focused on the realization of an attempt to escape
outside the social space in order to concentrate on individual life. The rationalization,
the attributes and components of the consumer society, the state of anomie and
normlessness, which provoked massive anesthetic and total indifference are named as
the determinants of the extension of social devitalisation of personality as an
epiphenomenon and a process.
Philosophical and anthropological foundations of propagation of social
devitalisation of personality (permanent identity crisis, the emergence of a new social
type of Homo devitalized and interest in bodily styling) are specially considered. Basic
behavioral markers of social devitalization of personality (transformations in the
communicative space of society, refocusing on the life of a solo, the transition of
individuals in the groups of down fishers and hikomories).
In the context of praxeology it was proposed to develop and implement in social
institutions of education and training a number of innovations, efficient at the
formation of a set of life competencies that will enable an individual to maintain a
balance in the situation of choosing between social activity and individual life, and
thus become a favorable basis for the formation of vital social personality. At the level
of social space it was proposed to introduce a social life­affirming ideology as a form
that being a philosophical project may provide the necessary foundation for
strengthening the position of socially vital personality and revitalization of socially
devitalized personality.