Культурна спадщина як об’єкт адміністративно-правової охорони в умовах особливого періоду

Статтю присвячено дослідженню культурної спадщини як особливого об’єкта адміністративно-правової охорони в умовах особливого періоду. Обґрунтовано, що культурна спадщина не може розглядатися лише як сукупність пам’яток, історичних будівель, археологічних об’єктів, музейних предметів чи інших культурних цінностей, оскільки у публічно-правовому вимірі вона є носієм історичної пам’яті, національної ідентичності, культурної тяглості та суспільного інтересу. Визначено, що саме ці ознаки зумовлюють необхідність її спеціальної адміністративно-правової охорони, яка передбачає встановлення особливого правового режиму, обмеження приватного розсуду щодо використання відповідних об’єктів, здійснення публічного контролю, ведення обліку, забезпечення належного утримання, запобігання пошкодженню та реагування на порушення законодавства про охорону культурної спадщини. Акцентовано увагу на тому, що в умовах особливого періоду культурна спадщина набуває підвищеної вразливості, оскільки зазнає впливу не лише звичайних ризиків, пов’язаних із неналежним утриманням, самочинними роботами, забудовою історичних ареалів або порушенням охорон-них вимог, а й додаткових загроз, спричинених воєнними діями, обстрілами, окупацією, мінуванням територій, руйнуванням інфраструктури, незаконним переміщенням культурних цінностей та втратою доступу до окремих об’єктів. Доведено, що за таких умов культурна спадщина має розглядатися не тільки як об’єкт культурної політики, а і як об’єкт публічно-правового захисту, пов’язаний із безпекою держави, збереженням національної пам’яті та майбутнім відновленням постраждалих територій. Зроблено висновок, що культурна спадщина як об’єкт адміністративно-правової охорони характеризується публічною значущістю, історико-культурною цінністю, спеціальним правовим режимом, потребою у постійному адміністративному супроводі та підвищеною залежністю від ефективності діяльності суб’єктів публічної адміністрації. Запропоновано розглядати її через поєднання ціннісної, правової, управлінської та безпекової характеристик, що дає змогу глибше розкрити зміст адміністративно-правової охорони культурної спадщини України в умовах особливого періоду.

The article is devoted to the study of cultural heritage as a special object of administrative and legal protection under the conditions of a special period. It is substantiated that cultural heritage cannot be considered only as a set of monuments, historical buildings, archaeological sites, museum objects or other cultural values, since in the public law dimension it acts as a carrier of historical memory, national identity, cultural continuity and public interest. It is determined that these features necessitate its special administrative and legal protection, which includes the establishment of a specific legal regime, limitation of private discretion in the use of relevant objects, public control, registration, proper maintenance, prevention of damage and response to violations of legislation on the protection of cultural heritage. The article emphasizes that under the conditions of a special period cultural heritage becomes particularly vulnerable, as it is exposed not only to ordinary risks related to improper maintenance, unauthorized works, construction in historical areas or violation of protection requirements, but also to additional threats caused by hostilities, shelling, occupation, mining of territories, destruction of infrastructure, illegal movement of cultural values and loss of access to certain objects. It is proved that under such circumstances cultural heritage should be regarded not only as an object of cultural policy, but also as an object of public legal protection connected with state security, preservation of national memory and future recovery of affected territories. It is concluded that cultural heritage as an object of administrative and legal protection is characterized by public significance, historical and cultural value, a special legal regime, the need for continuous administrative support and increased dependence on the effectiveness of public administration bodies. It is proposed to consider cultural heritage through the combination of its value-based, legal, managerial and security characteristics, which makes it possible to reveal more deeply the content of administrative and legal protection of Ukraine’s cultural heritage under the conditions of a special period.