Капеланське служіння в контексті богословських трансформацій українського баптизму

У статті розкрито історичні передумови формування капеланського служіння у баптистському середовищі, проаналізовано його сучасні практики, що поєднують пастирську опіку, психологічну підтримку та соціальну відповідальність. Показано, що війна стала поштовхом до переосмислення церковної ідентичності, ролі громади в суспільстві, зміни у розумінні богослов’я страждання, жертовності та участі у боротьбі за національну гідність. Описано кризу пацифістських ідеалів, зростання підтримки активної позиції віруючих, а також нові освітні та інституційні потреби для розвитку капеланського служіння.

The article outlines the historical prerequisites for the development of chaplaincy in the Baptist context and analyzes its current practices, which integrate pastoral care, psychological support, and social responsibility. It demonstrates that the war has become a catalyst for rethinking church identity, the role of the faith community in society, and for changing understandings of the theology of suffering, sacrifice, and participation in the struggle for national dignity. The crisis of pacifist ideals, growing support for active Christian engagement, and emerging educational and institutional needs for the advancement of chaplaincy are described.