Українська мова у фокусі загальнонаукових і лінгводидактичних студій

Abstract

У нових соціальних умовах українська мова стає водночас об’єктом наукової та інструментом когнітивної й інформаційної діяльності. Актуальність статті зумовлена потребою узагальнення сучасних дослідницьких завдань і методів у галузі україністики та лінгводидактики, зокрема кореляції нової наукової парадигми та інтегрованого методологічного підходу в умовах цифрової трансформації та глобалізації. У статті розглянуто особливості розвитку сучасної україністики та лінгводидактики в контексті змін, викликаних поширенням міждисциплінарного підходу та цифровізацією. Акцентовано, що українська лінгвістика демонструє тенденцію до інтеграції з іншими галузями наукового знання: соціологією, психологією, журналістикознавством, теорією комунікації, культурологією, що сприяє дослідженню мови як складного соціокультурного явища. Висловлено думку щодо змін у методології науки, зокрема адаптації та модифікації загальнонаукових і спеціальних методів до нових завдань досліджень. Особливу увагу приділено дискурсивному аналізу, який стає одним із основних методів дослідження філологічних явищ, та соціолінгвістичним методам і принципам їх застосування. Зазначено, що українська мова є не лише об’єктом наукового аналізу, а й інструментом пізнання та комунікації в епоху штучного інтелекту. Окреслено методологічні пріоритети в українській лінгводидактиці, зосереджено увагу на ролі української мови у формуванні комунікативної компетенції в цифровому середовищі. Завдання лінгводидактики та функціонування української мови у взаємодії зі штучним інтелектом пов’язані спільною метою – забезпечити сучасному громадянинові здатність використовувати мову як ефективний інструмент у повсякденній активності, а також у навчанні, професійній діяльності та цифровому світі, зберігаючи при цьому національну мовну ідентичність.In new social conditions, the Ukrainian language becomes both an object of scientific research and a tool of cognitive and informational activity. The relevance of the article is due to the need to generalize modern research tasks and methods in the field of Ukrainian studies and linguistic didactics, in particular, the correlation of the new scientific paradigm and an integrated methodological approach in the conditions of digital transformation and globalization. The article explores the transformation of Ukrainian studies under the influence of interdisciplinary approaches and the digital transformation of society. It emphasizes that contemporary Ukrainian linguistics demonstrates a growing tendency toward integration with other fields of knowledge – such as sociology, psychology, media studies, and cultural studies – which contributes to a more comprehensive understanding of language as a complex socio-cultural phenomenon. The authors highlight the methodological shift within philological research, including the adaptation and modification of general scientific and specialized methods in response to new research challenges. Particular attention is given to discourse analysis, which has become a key method for examining philological phenomena, and to sociolinguistic methods and principles. The study underscores that Ukrainian functions not only as an object of scientific inquiry but also as an instrument of cognition and communication in the age of artificial intelligence. The article outlines the current methodological priorities in Ukrainian linguodidactics, focusing on the role of Ukrainian in shaping communicative competence in a digital environment. The tasks of linguodidactics and the functioning of the Ukrainian language in interaction with artificial intelligence are linked by a common goal – to provide a modern citizen with the ability to use language as an effective tool in everyday activities, as well as in education, professional activities, and the digital world, while preserving national linguistic identity.