Законодавче забезпечення об’єднавчого процесу православних в Україні : стан та проблеми

Abstract

У статті розкриваються логіка й особливості трансформації законодавства України у сфері релігії за період 2018–2025 років, спрямовані на вирішення українського православного розколу. Проаналізовані три закони: Закон № 2662–VIII про зміну назви релігійних організацій, керівний центр яких розташований у країні-агресорі; Закон № 4128-д-VIII «Про внесення змін до деяких законів України (щодо підлеглості релігій-них організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи)»; Закон України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій». Розглядаються перспективи та недоліки законодавчої бази забезпечення процесу об’єднання православних в Україні в Єдину помісну церкву на основі Томосу Вселенського патріархату. У статті розкриваються особливості зміни інтенцій держави щодо православного питання в контексті повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Проаналізовані особливості застосування законодавства щодо релігійних організацій у розрізі місто/ село як таке, що унеможливлює єдину критеріальну базу визначення членства в релігійних громадах. Запропоновані політичні й адміністративно-правові механізмі виходу із православної юрисдикційної кризи, що склалися станом на 2026 рік; показані адміністративно-бюрократичні причини невирішення поставлених церковних і політичних завдань з об’єднання православних в Україні. Показана специфіка бронювання священства й участь у капеланській діяльності Української православної церкви. Обґрунтовано необхідність розроблення законопроєкту про альтернативну службу на основі релігійних переконань.This article explores the rationale and characteristics of the transformation of Ukraine’s religious legislation between 2018 and 2025, aimed at resolving the Ukrainian Orthodox schism. The study analyzes three specific legislative acts: Law № 2662–VIII on changing the names of religious organizations whose governing centers are located in the aggressor state; Law № 4128-d-VIII “On Amendments to Certain Laws of Ukraine (Regarding the Subordination of Religious Organizations and the Procedure for State Registration of Religious Organizations with the Status of a Legal Entity)”; and the Law of Ukraine “On the Protection of the Constitutional Order in the Sphere of Activities of Religious Organizations”. The paper examines the prospects and shortcomings of the legislative framework designed to facilitate the unification of Orthodox believers in Ukraine into a Single Local Church based on the Tomos of the Ecumenical Patriarch. It highlights shifts in the state’s strategic intent regarding the Orthodox issue in the context of Russia’s full-scale invasion of Ukraine. Furthermore, the application of religious legislation is analyzed through an urban-rural dichotomy, demonstrating how this divide precludes the establishment of a uniform criteria base for determining membership within religious communities. The author proposes political and administrative-legal mechanisms to overcome the Orthodox jurisdictional crisis as it stands in 2026. The administrative and bureaucratic reasons behind the failure to accomplish the ecclesiastical and political objectives of unifying Orthodox believers in Ukraine are outlined. The study also details the specificities of mobilization deferment for clergy and the involvement of the Ukrainian Orthodox Church in chaplaincy activities. Finally, the necessity of drafting a legislative bill on alternative service based on religious beliefs is substantiated.