Коліївщина: сучасний історіографічний дискурс

Соціальні протести у гострій формі прояву – збройного повстання, завжди були пріоритетною і найбільш затребуваною темою дослідження у вітчизняній історичній науці. Адже у збройній боротьбі соціум рельєфно виявляв своє бачення та розуміння суспільних відносин, світоглядні орієнтири в системі координат – держава і громада, зрештою, декларувались соціально-політичні ідеали народу. Коліївщина, яка акумулювала традиції повстанського руху в Правобережній Україні, найкраще ілюструє ідеологічні лейтмотиви соціальної та національної боротьби українського народу у XVIII ст. З огляду на масштабність, міжнародний резонанс, визвольну і антипольську спрямованість, події 1768 – 1770 рр. отримали широке висвітлення у вітчизняній та польській історіографії ХІХ – ХХ ст. Втім крапку у дослідженні Коліївщини не варто ставити. Лише на перший погляд історія Коліївщини детально виписана та проаналізована, як-то хід повстання, рушійні сили, участь запорозького козацтва, з’ясовані імена керівників повстанських загонів тощо. Але протягом останніх десятиліть у сучасній українській історіографії відбувається критичне переосмислення польської та радянської літератури про Коліївщину, нове прочитання джерел і документальних матеріалів. Відповідно це обумовило концептуальні зміни у трактуванні подій 1768 – 1770 рр., оціночних висновків та спонукало до наукової дискусії по ряду питань. У представленій статті аналізується полеміка українських вчених по ключових проблемах: пояснення назви повстання, хронологічних меж, характеру подій – стихійний прояв народного гніву під впливом дій Барської конфедерації, чи добре спланована акція таємною повстанською організацією; причетність православного духовенства та Російської імперії, Коша Запорозького, а то й навіть Ханської України. Дискутується також моральний аспект Коліївщини і право українців захищати свою національну свободу на власній землі. До переліку дискусійних проблем варто зарахувати й полеміку про мету повстання, його державотворчу тенденцію, соціальну програму.

Social protests in the acute form of manifestation - armed uprising, have always been a priority and the most popular topic of research in domestic historical science. After all, in armed struggle, society clearly manifested its vision and understanding of social relations, worldview guidelines in the coordinate system - the state and the community, ultimately, the socio-political ideals of the people were declared. Koliivshchyna, which accumulated the traditions of the insurgent movement in Right-Bank Ukraine, best illustrates the ideological leitmotifs of the social and national struggle of the Ukrainian people in the 18th century. Given the scale, international resonance, liberation and anti-Polish orientation, the events of 1768 – 1770 received wide coverage in domestic and Polish historiography of the 19th – 20th centuries. However, the study of Koliivshchyna should not be put to an end. Only at first glance, the history of the Koliya region is described and analyzed in detail, such as the course of the uprising, the driving forces, the participation of the Zaporozhian Cossacks, the names of the leaders of the insurgent detachments, etc. have been clarified. But over the past decades, modern Ukrainian historiography has undergone a critical rethinking of Polish and Soviet literature about the Koliya region, a new reading of sources and documentary materials. Accordingly, this has led to conceptual changes in the interpretation of the events of 1768–1770, evaluative conclusions and prompted a scientific discussion on a number of issues. The presented article analyzes the polemics of Ukrainian scientists on key problems: the explanation of the name of the uprising, chronological boundaries, the nature of the events - a spontaneous manifestation of popular anger under the influence of the actions of the Bar Confederation, or a well-planned action by a secret insurgent organization; the involvement of the Orthodox clergy and the Russian Empire, the Zaporozhian Kosh, and even Khan's Ukraine. The moral aspect of the Koliivshchyna and the right of Ukrainians to defend their national freedom on their own land are also discussed. The list of discussion problems should also include the polemics about the purpose of the uprising, its state-building tendency, and social program.