Metacognitive knowledge as a central component of self-directed foreign language learning in the teaching process while shifting responsibility from teacher to learner

The article is devoted to the theme of metacognitive knowledge as a central component of self-directed foreign language learning, affording us not only the knowledge base (theory) for effective individualised learning but also the day-to-day skills needed (practice). Because the influence of this knowledge (beliefs) plays such an integral role, it is important to clarify what exactly it is we are talking about. Traditionally, metacognitive knowledge breaks down into three main types: Person knowledge, Task knowledge and Strategy knowledge. Investigating and describing metacognitive knowledge – the beliefs or knowledge that learners and teachers hold about language learning – is an important component of the Autonomy Approach. The changes in language education that have been happening over the years – asking the learners to become more active participants in their learning – require a shift in both teacher and learner roles: a shift in all our perceptions and expectations, as well as in how we prepare and apply these new ways of teaching and learning. This may seem like an obvious statement but, a lot of the time, the types of changes that take place in classrooms and educational institutions around the world are put into action without the consent of the learners. Language learners are not always made aware of why they are being asked to reconsider how they participate in their learning and, even when attempts are made at raising awareness of why it might be a good idea to take more control, learners are rarely shown how to. By taking what is considered important in the field of autonomous language learning and using this as a way of approaching effective self-directed language learning, rather than a way of developing autonomy, there can be a focus on self-directed language learning, target-language development and the empowerment of learners to make informed decisions about their own learning. The outcomes, for learners, revolve around language skills, language learning skills and their understanding of available resources and ways of using these to meet their language learning goals.
By gaining a clearer understanding of the beliefs learners hold about language learning, we are offered a window into the varied experiences of our learners and the critical determinants which influence and motivate their behaviour. In other words, if we raise awareness of what learners (and teachers) believe about language learning , then we can develop a more nuanced appreciation of individuals’ learning performances – and work towards providing more personalised and effective guidance. Self-directed learning is a process in which individuals take the initiative without the help of others in diagnosing their learning needs, formulating goals, identifying human and material resources, and evaluating learning outcomes.

Стаття присвячена темі метакогнітивних знань як центрального компонента самостійного вивчення іноземної мови, що надає нам не лише базу знань (теорію) для ефективного індивідуалізованого навчання, але й необхідні щоденні навички (практику). Оскільки вплив цих знань (переконань) відіграє таку важливу роль, важливо уточнити, про що саме йдеться. Традиційно метакогнітивні знання поділяються на три основні типи: знання про особу, знання про завдання та знання про стратегію. Дослідження та опис метакогнітивних знань – переконань, які студенти та вчителі мають про вивчення мови – є важливим компонентом Автономного підходу. Зміни в мовній освіті, що відбуваються протягом багатьох років – потребуючи від студентів стати більш активними учасниками свого навчання – вимагають змін ролей як від вчителя, так і від студента: зміни всіх наших сприйняттів та очікувань, а також того, як ми готуємо та застосовуємо ці нові способи викладання та навчання. Це твердження може здатися очевидним, але часто зміни, що відбуваються в класах та навчальних закладах по всьому світу, впроваджуються без згоди тих, хто вивчає мову. Студентів під час вивчення мови, не завжди інформують, чому їх просять переглянути свою участь у навчанні, і навіть коли робляться спроби підвищити обізнаність про те, чому було б гарною ідеєю взяти на себе більше контролю, студентам рідко показують, як це зробити. Використовуючи все те, що вважається важливим у сфері автономного вивчення мови, як спосібу ефективного, самостійного її вивчення, а не як спосіб розвитку автономії, можна зосередитися на самостійному вивченні мови, розвитку цільової мови та наданні учням можливості приймати обґрунтовані рішення щодо власного навчання. Результати студентів зосереджуються на мовних навичках, здібностях вивчення мови та їхньому розумінню, доступних ресурсів і способів їх використання для досягнення своїх цілей у вивченні мови. Отримуючи чіткіше розуміння переконань студентами щодо вивчення мови, ми отримуємо можливість зазирнути в різноманітний досвід наших учнів та критичні детермінанти, які впливають на їхню поведінку та мотивують її. Іншими словами, якщо ми підвищимо обізнаність про те, що учні (і вчителі) думають про вивчення мови, тоді ми зможемо розвинути більш тонке розуміння успішності окремих осіб у навчанні – і працювати над наданням більш персоналізованого та ефективного керівництва. Автономне навчання – це процес, у якому індивідууми беруть на себе ініціативу без допомоги інших у діагностиці своїх навчальних потреб, формулюванні цілей, визначенні людських та матеріальних ресурсів та оцінці результатів навчання.