Нове чернецтво у постхристиянській культурі

осліджено, що виникнення руху нового чернецтва зумовлюється настанням епохи постхристиянської культури, яка гостро вимагає нових форм відповідей євангельської ідентичності християнина. Проаналізовано, що нові постпротестантські спільноти наслідують соціальні, духовні цінності анабаптизму ХVІ ст. та католицьких містиків Бенедикта Нурсійського й Франциска Ассізького. Висвітлено прагнення спільнот нового чернецтва до нового переживання таємниці, справжнього християнського досвіду і повсякденної духовності, надавання переваги екуменізму, заохочування жіночого лідерства і звертання уваги на проблеми соціальної справедливості й охорони навколишнього середовища. Відзначено, що нові ченці прагнуть інтегрувати основні християнські цінності у своєму житті як звичайних громадян, у чому і полягає їхня основна відмінність від традиційного чернецтва.

Investigated that the emergence of new monasticism movement is caused by the advent of a post–Christian culture which acutely demands a new forms of responses of
evangelical identity of Christian. Analyzed that the new post–Protestant communities
imitate social, spiritual values of Anabaptism of 16th century and Catholic mystics
Benedict of Nursia and Francis of Assisi. The article deals aspirations of the new
monastic communities to experience a new mystery, a true Christian experience and
everyday spirituality, preference of ecumenism, encouragement of women’s leadership
and appeal to social justice and environmental protection. It is noted that new monks
seek to integrate basic Christian values in their lives as ordinary citizens, and what is
their main difference from traditional monasticism

Исследовано, что возникновение движения нового монашества обусловлено наступлением эпохи постхристианской культуры, которая остро
требует новых форм ответов евангельской идентичности христианина.
Проанализировано, что новые постпротестантские сообщества следуют
социальным, духовным ценностям анабаптизма XVI в. и католических
мистиков Бенедикта Нурсийского и Франциска Ассизского. Освещено
стремление сообществ нового монашества к новому переживанию тайны,
настоящего христианского опыта и повседневной духовности, предоставление
преимущества экуменизму, поощрение женского лидерства и обращение
внимания на проблемы социальной справедливости и охраны окружающей
среды. Отмечено, что новые монахи стремятся интегрировать основные
христианские ценности в своей жизни как обычных граждан, в чем и
заключается их основное отличие от традиционного монашества.