Агенти штучного інтелекту як чинник трансформації методичної системи підготовки майбутніх учителів інформатики в умовах цифровізації освіти

У статті обґрунтовано перспективність інтеграції агентів штучного інтелекту у систему підготовки майбутніх учителів інформатики. Прослідковано, що активні наукові дискусії навколо використання генеративного потенціалу інтелектуальних систем зосереджені на балансі між дидактичними перспективами та етико-технологічними ризиками. Констатовано, що сучасна професійна підготовка у вищій школі вимагає розширення методологічних підходів через діяльнісну варіативність педагога, трансформацію міжособистісної співпраці та тотальну персоналізацію освіти.
Систематизовано ключові напрями предметного дискурсу, зокрема прогностичні аспекти застосування штучного інтелекту, роботу з інтелектуально місткими системами та реалізацію особистісно орієнтованого підходу в цифровій проекції. Визначено мету дослідження, яка полягає у теоретичному обґрунтуванні значущості агентів штучного інтелекту як детермінант трансформації методичної системи підготовки майбутніх учителів інформатики.
Сформульовано та предметно окреслено функції когнітивних агентів на рівні професійної підготовки, що дозволило розкрити їх багатоаспектний функціональний потенціал. Унаочнено спроможність інтелектуальних систем щодо моделювання професійних ситуацій, що сприяє ефективному
примноженню практичних умінь та навичок студентів. Охарактеризовано механізми гнучкої навчальної адаптації, які забезпечують проектування індивідуальних освітніх траєкторій та автоматизацію репрезентації змісту навчального матеріалу. Акцентовано увагу на можливостях моніторингу результативності навчання з ідентифікацією регресивних точок та побудовою прогностичних карт успішності здобувачів освіти. Проаналізовано поетапний процес трансформації методичної системи підготовки вчителів інформатичного профілю, що охоплює оновлення змістових концентрів та дидактичного інструментарію. Виокремлено та деталізовано провідні детермінанти впливу когнітивних агентів на професійне становлення фахівця:
технологічну, когнітивну, педагогічну та інформаційно-аналітичну. Розкрито сутність когнітивної детермінанти, спрямованої на оптимізацію способів мислення при роботі зі значними обсягами даних, та педагогічної, що актуалізує перехід до паритетної навчальної взаємодії. Здійснено компаративний аналіз переваг і недоліків використання штучного інтелекту, що дозволило об’єктивно оцінити перспективність його впровадження паралельно з окресленням імовірних обмежень. Аргументовано, що успішна імплементація інтелектуальних систем можлива лише за умови дотримання чітких алгоритмів та уникнення сприйняття штучного інтелекту як суто технічного атрибута без педагогічного наповнення.
Узагальнено результати дослідження, які свідчать про те, що інтеграція агентів штучного інтелекту має відбуватися на засадах синергетичної єдності всіх виявлених детермінант. Підкреслено, що методично виважена система підготовки майбутнього вчителя інформатики, заснована на особистісно
орієнтованому підході, відкриває принципово нові горизонти для професійно-особистісного зростання кожного суб’єкта пізнання. Намічено перспективи подальших розвідок у контексті розробки адаптивних моделей навчання, що базуються на глибокій взаємодії людського та машинного інтелекту в умовах цифрової транзитивності.

The article substantiates the prospects of integrating artificial intelligence (AI) agents into the system of training future computer science teachers. It is observed that active scholarly discussions surrounding the use of the generative potential of intellectual systems are focused on the balance between didactic prospects and ethico-technological risks. It is established that modern professional training in higher education requires the expansion of methodological approaches through the teacher's action-oriented variability, the transformation of interpersonal cooperation, and the total personalization of education. Key areas of subject discourse have been systematized, including prognostic aspects of AI application, engagement with intellectually intensive systems, and the implementation of a personality-oriented approach in a digital projection. The purpose of the study has been defined, which consists in the theoretical substantiation of the significance of AI agents as determinants of the transformation of the methodological system for training future computer science teachers. The functions of cognitive agents at the level of professional training have been formulated and substantively outlined, which allowed for the revelation of their multifaceted functional potential. The capacity of intellectual systems for modeling professional situations has been visualized, contributing to the effective augmentation of students' practical skills and abilities. The mechanisms of flexible instructional adaptation, which ensure the design of individual educational trajectories and the automation of the representation of educational content, have been characterized. Attention is focused on the possibilities of monitoring learning effectiveness with the identification of regressive points and the construction of prognostic maps of learners' success. The phased process of transforming the methodological system for training computer science teachers, covering the updating of content concentrates and didactic tools, has been analyzed. Leading determinants of the impact of
cognitive agents on a specialist's professional formation have been identified and detailed: technological, cognitive, pedagogical, and information-analytical. The essence of the cognitive determinant, aimed at optimizing thinking patterns when working with significant volumes of data, and the pedagogical determinant, which actualizes the transition to parity-based educational interaction, has been revealed. A comparative analysis of the advantages and disadvantages of using artificial intelligence has been carried out, allowing for an objective assessment of its implementation prospects alongside the outlining of potential limitations. It is argued that the successful implementation of intellectual systems is possible only under the condition of adhering to clear algorithms and avoiding the perception of AI as a purely technical attribute devoid of pedagogical substance. The research results have been summarized, indicating that the integration of AI agents must occur on the basis of the synergistic unity of all identified determinants. It is emphasized that a methodologically sound system for training future computer science teachers, based on a personality-oriented approach, opens fundamentally new horizons for the professional and personal growth of every subject of cognition. The prospects for further research have been outlined in the context of developing adaptive learning models based on the deep interaction of human and machine intelligence under conditions of digital transitivity.