Ідея музично-естетичного виховання крізь призму філософії музики

У статті досліджено еволюцію концепції музично-естетичного виховання від античних часів до сучасності. Акцентовано увагу на тому, як музика, будучи невід’ємною частиною естетичного виховання, впливає на формування світогляду, емоційної чутливості та морального розвитку особистості. Розглядаються погляди античних філософів, таких як Платон та Арістотель, які підкреслювали виховний потенціал музики та її здатність впливати на характер людини. Середньовічні уявлення про музику пов’язані із її розглядом як науки, що допомагає осягнути божественний порядок, та сприяє духовному вдосконаленню. Ренесансні гуманісти, зокрема Еразм Ротердамський, розглядали музику як засіб морального виховання та гармонійного самовираження. У період Просвітництва філософи, такі як Жан-Жак Руссо та Йоганн Генріх Песталоцці, наголошували на значенні музики у формуванні емоційної сфери та розвитку емпатії. Приділено увагу внеску німецьких класичних філософів – Іммануїла Канта, Георга Гегеля та Фрідріха Шеллінга – у розуміння музики як засобу вираження духу та розвитку самосвідомості. У ХХ столітті музика починає розглядатися не лише як засіб формування особистості, а й як інструмент суспільних перетворень. Теоретики, такі як Теодор Адорно, звертали увагу на комерціалізацію музики та її вплив на естетичну свідомість. Сучасні підходи до музично-естетичного виховання інтегрують класичні принципи з новими педагогічними методами, такими як музикотерапія, інтерактивне навчання та використання цифрових технологій. Музика залишається потужним засобом естетичного та морального виховання, сприяючи всебічному розвитку особистості. Дослідження має міждисциплінарний характер, охоплюючи сфери естетики, мистецтвознавства, філософії та педагогіки, що дозволяє глибше зрозуміти трансформацію ідеї музично-естетичного виховання в історичному контексті.

The article examines the evolution of the concept of musical and aesthetic education from ancient times to the present. Attention is focused on how music, being an integral part of aesthetic education, influences the formation of worldview, emotional sensitivity and moral development of the individual. The views of ancient philosophers such as Plato and Aristotle, who empha-sised the educational potential of music and its ability to influence human character, are considered. Medieval ideas about music are connected with its consideration as a science that helps to comprehend the divine order and contributes to spiritual per-fection. Renaissance humanists, such as Erasmus of Rotterdam, viewed music as a means of moral education and harmonious expression. During the Enlightenment, philosophers such as Jean-Jacques Rousseau and Johann Heinrich Pestalozzi empha-sised the importance of music in shaping the emotional sphere and developing empathy. Attention is paid to the contribution of German classical philosophers such as Immanuel Kant, Georg Hegel and Friedrich Schelling to the understanding of music as a means of expressing the spirit and developing self-awareness. In the twentieth century, music began to be seen not only as a means of personal development, but also as a tool for social transformation. Theorists such as Theodor Adorno drew attention to the commercialisation of music and its impact on aesthetic consciousness. Contemporary approaches to music and aesthetic education integrate classical principles with new pedagogical methods, such as music therapy, interactive learning, and the use of digital technologies. Music remains a powerful means of aesthetic and moral education, contributing to the comprehensive development of the individual. The study is interdisciplinary in nature, covering the fields of aesthetics, art history, philosophy and pedagogy, which allows for a deeper understanding of the transformation of the idea of music and aesthetic education in the historical context.