Віртуальні навчальні середовища як інструмент розвитку цифрової компетентності в умовах неформальної освіти

Abstract

У статті здійснено системне дослідження віртуальних навчальних середовищ як ефективного засобу формування цифрової компетентності здобувачів освіти в умовах неформального освітнього процесу. Проаналізовано структурні компоненти цифрової компетентності на основі європейських рамок (DigComp, DigCompEdu), визначено потенціал провідних цифрових платформ (Moodle, Go-Lab, Google Workspace, MS Teams) для реалізації ключових цифрових навичок. Обґрунтовано, що віртуальні середовища сприяють розвитку персоналізованого навчання, критичного мислення, цифрової самостійності й етичної взаємодії в цифровому просторі. Запропоновано модель педагогічного супроводу, що враховує специфіку неформального контексту. Представлено результати зіставлення функціональностей віртуальних середовищ з компонентами цифрової компетентності та окреслено перспективи їх подальшого використання у професійній підготовці. Підкреслено, що впровадження віртуальних навчальних середовищ у практику неформальної освіти є необхідною умовою забезпечення високого рівня цифрової компетентності майбутніх педагогів. У процесі аналізу матеріалу залучено наступні теоретико-методологічні підходи: системний, компетентнісний, аксіологічний, інформаційно-комунікаційний. Проблематизовано, що на відміну від формального навчання, у неформальній освіті ВНС виступає не лише каналом трансляції змісту, а повноцінним середовищем реалізації індивідуальних освітніх траєкторій. Перелічено та проаналізовано основні компоненти цифрової компетентності: інформаційна грамотність; комунікація і співпраця в цифровому середовищі; створення цифрового контенту; безпека; розв’язання проблем. Узагальнено, що віртуальні навчальні середовища в умовах неформальної освіти виступають не лише технологічною основою цифрового навчання, а й ефективним інструментом організації особистісно орієнтованого, самостійного та дослідницько спрямованого освітнього процесу. Підсумовано, що впровадження ВНС у неформальну освіту потребує створення відповідної цифрової екосистеми, яка включає технічну інфраструктуру, підтримку цифрових наставників, інтеграцію хмарних сервісів і механізми педагогічного супроводуThe article presents a systematic study of virtual learning environments as an effective means of developing digital competence among learners in informal education process. The structural components of digital competence are analysed based on European frameworks (DigComp, DigCompEdu), and the potential of leading digital platforms (Moodle, Go-Lab, Google Workspace, MS Teams) for implementing key digital skills is determined. It is substantiated that virtual environments contribute to the development of personalised learning, critical thinking, digital autonomy and ethical interaction in the digital space. A model of pedagogical support that takes into account the specifics of the informal context is proposed. The results of comparing the functionalities of virtual environments with the components of digital competence are presented, and the prospects for their further use in professional training are outlined. It is emphasised that the introduction of virtual learning environments into informal education is a necessary condition for ensuring a high level of digital competence among future teachers. The following theoretical and methodological approaches were used in the analysis of the material: systemic, competence-based, axiological, and information and communication. It is problematised that, unlike formal education, in informal education, VLE acts not only as a channel for transmitting content, but also as a full-fledged environment for the implementation of individual educational trajectories. The main components of digital competence are listed and analysed: information literacy; communication and collaboration in a digital environment; digital content creation; security; problem solving. It is concluded that virtual learning environments in informal education are not only the technological basis for digital learning, but also an effective tool for organising a person-oriented, independent and research-oriented educational process. It is concluded that the introduction of VLEs into informal education requires the creation of an appropriate digital ecosystem, which includes technical infrastructure, support from digital mentors, integration of cloud services and pedagogical support mechanisms.