Монети як носії пам’яті: радянський наратив «Великої Вітчизняної війни» у перших комеморативних емісіях України (1995)

Метою статті є комплексний аналіз перших пам’ятних монет України, уведених в обіг у 1995 році, які стали продуктом пострадянської візуальної, семантичної та ідеологічної інерції. На основі міждисциплінарного підходу, що поєднав герменевтику та семіотику візуальних образів, теорію пам’яті (cultural memory studies), методи візуальної історії та мистецтвознавчого аналізу, дискурс-аналіз текстових легенд і термінології, нумізматичну методику та контекстуальний історичний аналіз, у дослідженні простежено художню стилістику, іконографічні рішення та текстові коди, що репродукують пізньорадянський комеморативний канон. Розкрито механізми збереження радянських наративів «Великої Вітчизняної війни» в перших емісіях Національного банку України (НБУ), зокрема через відсутність власної національної медальєрної школи, виробничу залежність від Московського монетного двору та несформованість державної символічної полі-тики у 1990-х роках. Виявлено, що перші пам’ятні монети України випущені НБУ у 1995 році стали скорі-ше продуктом пострадянської інерції, а не національної політики пам’яті. Вони зафіксували момент, коли політична незалежність формально настала, але ментально й символічно Україна ще продовжувала залишатися частиною пострадянського імперського простору, що тяжіла до метрополії. Тематика монет відтворює радянський міф «Великої Вітчизняної війни», без спроби інтегрувати український досвід, коригувати терміни чи пропонувати нові смислові рамки в межах дискурсу Другої світової війни. Текстова мова монет закріплює їх семантичну тяглість із СРСР, а не з українською традицією. Встановлено, що монети 1995 року не лише не відображали українського погляду на події Другої світової війни, але й «вписували» Україну у радянську історико-ідеологічну парадигму як «етнографічну республіку», відтворюючи відповідні ком-позиційні рішення, термінологію та семантичні акценти. Дослідження демонструє необхідність критичного переосмислення ранніх нумізматичних практик як важливих джерел для розуміння пострадянської тяглости та формування сучасної української політики пам’яті.

The aim of this article is to provide a comprehensive analysis of the first commemorative coins of Ukraine, introduced into circulation in 1995, which emerged as products of post-Soviet visual, semantic, and ideological inertia. Employing an interdisciplinary approach that combines the hermeneutics and semiotics of visual imagery, cultural memory studies, methods of visual history and art-historical analysis, discourse analysis of textual legends and terminology, numismatic methodology, and contextual historical inquiry, the study traces the artistic style, iconographic solutions, and textual codes that reproduce the late-Soviet commemorative canon.
The research reveals the mechanisms through which Soviet narratives of the “Great Patriotic War” were preserved in the first issues of the National Bank of Ukraine – particularly due to the absence of an established national medallic tradition, the technological and institutional dependence on the Moscow Mint, and the underdeveloped symbolic state policy of the 1990s. It is demonstrated that the commemorative coins released by the National Bank of Ukraine in 1995 were shaped more by post-Soviet inertia than by any coherent national memory policy. They captured a moment in which political independence had formally been achieved, yet mentally and symbolically Ukraine continued to remain embedded within the post-Soviet imperial space oriented toward its former metropole.
The thematic content of the coins reproduces the Soviet myth of the “Great Patriotic War,” without attempts to integrate the Ukrainian historical experience, modify terminology, or offer new interpretative frameworks within the broader discourse of the Second World War. The textual language of the coins reinforces their semantic continuity with Soviet, rather than Ukrainian, traditions. The study establishes that the 1995 issues not only failed to articulate a distinct Ukrainian perspective on the events of the Second World War but also inscribed Ukraine into the Soviet historical-ideological paradigm as an “ethnographic republic,” reproducing corresponding compositional structures, terminology, and semantic emphases. The findings underscore the necessity of critically re-examining early numismatic practices as significant sources for understanding post-Soviet continuity and the formation of contemporary Ukrainian memory policy.