Доктрина про Трійцю у добу магістерської протестантської реформації

Мета статті: аналіз тріадології Реформації у світлі сучасних дискусій. Методи дослідження: у статті використосувається історико-теологічна методологія та герменевтика. Основні одержані висновки: Існує два проти-лежних погляди на роль реформації у рецепції, тлумаченні і передачі доктрини про Трійцю. Одні вважають, що реформація нехтувала доктриною, а інші наполягають, що вона була важливою доктриною у богослов’ї реформатів. У статі показано, що Лютер і Меланхтон, притримуючись принципу sola scriptura, спочатку насторожено відносились до вчення про Трійцю, але з появою антитринітарних рухів та критики католицьких богословів почали викладати і відстоювати доктрину. Богослов’я Жана Кальвіна з самого початку було тринітарним і він вів полеміку з антитринітаріями.

Purpose of the article: analysis of the triadology of the Reformation in the light of contemporary discussions. Methods of research: the article uses historical-theological methodology and hermeneutics. Conclusions: There are two opposing views on the role of reformation in the reception, interpretation and transfer of the doctrine of the Trinity. Some believe that the Reformation neglected doctrine, while others insist that it was an important doctrine in the theology of Reformation. It is shown in the article that Luther and Melanchthon, while adhering to the principle of sola scriptura, initially were cautious of the doctrine of the Trinity, but with the advent of anti-trinitarian movements and the criticism of Catholic theologians began to teach and defend the doctrine. The theologian John Calvin from the very beginning was Trinitarian and he conducted polemics with anti-trinitarians.