Філософія дизайну освітнього простору в життєтворчому досвіді дитини

Abstract

Метою дослідження є обґрунтування концепції освітнього простору як багатовимірного середовища, що підтримує життєтворчу активність дитини. Передбачено визначення принципів гуманістично орієнтованого дизайну, здатного інтегрувати фізичні, соціальні та цифрові виміри. У статті доведено, що освітній простір має розглядатися як активний учасник формування дитячого досвіду. Обґрунтовано значення гнучкості, трансформаційності та можливості співучасті дітей в організації середовища. Показано, що тілесно-сенсорний вимір і комунікативна відкритість простору є необхідними умовами розвитку автономії та творчості. Окреслено ризики цифрової фрагментації досвіду та необхідність збереження балансу між віртуальною й безпосередньою взаємодією. Освітній простір постає як екзистенційно значущий вимір дитячого становлення. Його дизайн має спиратися на антропологічні та феноменологічні принципи, що забезпечують розвиток суб’єктності, соціальної відповідальності та творчого потенціалу. Перспективи дослідження пов’язані з подальшим міждисциплінарним опрацюванням концепції простору суб’єктність, як середовища життєтворчості.The aim of the article is to substantiate a concept of educational space as a multidimensional environment that supports children’s life-creative activity and subjectivity, integrating physical, social, and digital dimensions. The article argues that educational space should be understood as an active factor in shaping children’s experience. The principles of flexibility, transformability, and children’s participation in organizing the environment are justified as conditions for fostering autonomy and creativity. Special attention is given to embodied and sensory experience, as well as to communicative openness as a prerequisite for social interaction. The risks of digital fragmentation are outlined, emphasizing the need to maintain a balance between virtual and direct interaction. Educational space is interpreted as an existentially significant dimension of child development. Its design should be grounded in anthropological and phenomenological principles that promote subjectivity, social responsibility, and creative potential. Further research perspectives are associated with interdisciplinary elaboration of the concept of space as an environment of life-creativity.