Dysfunction of speech mechanisms in children with autism

Abstract

Background. This experimental study focuses on the investigation of impairments in the functional mechanisms of speech in children with autism. The purposes of the research include the theoretical substantiation of scientific positions regarding the causes of autism in children and the peculiarities of their speech development; the selection of appropriate diagnostic technologies; the study of specific deviations in speech development in children with autism. Materials and methods. The study employed theoretical methods aimed at analyzing existing scientific research and synthesizing conclusions. Empirical methods included data analysis, observation, and structured interviews with educators and parents of children with autism. The diagnostic materials involved tasks designed to assess verbal communication skills (impressive and expressive speech), as well as nonverbal communication skills (kinesics, proxemics, prosody, takesіcs and emotional behavior). Results. The analysis of research materials provides a comprehensive understanding that speech impairments in children with autism spectrum disorders are associated with atypical neural connectivity in the brain. Studies indicate that these children may exhibit dysfunctions in brain regions responsible for speech production, social interaction, and sensory integration. The development of speech in this cohort is unbalanced, ranging from rapid acquisition of speech skills to complete absence of speech. For interaction with immediate environment, these children predominantly rely on gestures, sounds, and visual aids. Children with autism demonstrate challenges in social interaction, primarily due to cognitive and behavioral disorders, as well as specific speech impairments. Conclusions. In children with autism, verbal communication is significantly impaired. Typically, impressive speech is relatively preserved — they understand only those object and action names that are directly relevant to their environment. Expressive speech remains underdeveloped — during communication, children use babbling, amorphous words, sound imitations, gestures, and vocalizations. Nonverbal communication is developed at a moderate to low level: kinesics (gesture), proxemics (short-term eye contact), prosody (intonation, voice volume) and takesіcs (perception of touch) skills compensate for speech functions. Emotional behavior is variable, ranging from indifference to emotional hyperactivity.Актуальність. Це експериментальне дослідження зосереджено на вивченні порушень функціональних механізмів мовлення в дітей з аутизмом. Мета: теоретичне обґрунтування наукових позицій щодо причин аутизму в дітей та особливостей розвитку їхнього мовлення; вибір відповідних діагностичних технологій; вивчення специфічних відхилень у розвитку мовлення в дітей з аутизмом. Матеріали та методи. У дослідженні використано теоретичні методи, спрямовані на аналіз існуючих наукових робіт та синтез висновків. Емпіричні методи включали аналіз даних, спостереження і структуровані інтерв’ю з педагогами й батьками дітей з аутизмом. Діагностичні матеріали містили завдання, розроблені для оцінки навичок вербального (імпресивне й експресивне мовлення), а також невербального спілкування (кінесика, проксеміка, просодія, такесика й емоційна поведінка). Результати. Мовленнєві порушення в дітей із розладами аутистичного спектра пов’язані з атиповими нейронними зв’язками в мозку. Дослідження показують, що такі пацієнти можуть мати дисфункції ділянок мозку, відповідальних за мовлення, соціальну взаємодію та сенсорну інтеграцію. Розвиток мовлення в цій когорті є незбалансованим — від швидкого набуття мовленнєвих навичок до повної відсутності мовлення. Для взаємодії з найближчим оточенням діти використовують жести, звуки та візуальні засоби. Діти з аутизмом демонструють труднощі в соціальній взаємодії, насамперед через когнітивні й поведінкові розлади, а також специфічні порушення мовлення. Висновки. У дітей з аутизмом значно порушене вербальне спілкування. Як правило, імпресивне мовлення відносно збережене: вони розуміють лише ті назви предметів та дій, що безпосередньо стосуються їхнього оточення. Експресивне мовлення залишається недостатньо розвиненим: під час спілкування діти використовують белькотіння, аморфні слова, звуконаслідування, жести й вокалізації. Невербальне спілкування розвинене на середньому та низькому рівні: навички кінесики (жестикуляція), проксеміки (короткочасний зоровий контакт), просодії (інтонація, гучність голосу) і та­кесики (сприйняття дотиків) компенсують мовленнєві функції. Емоційна поведінка варіює від байдужості до емоційної гіпер активності.