Реалізація принципу субсидіарності у сучасному демократичному розвитку : політико-культурні детермінанти

Дисертація присвячена дослідженню принципу субсидіарності в сучасному демократичному врядуванні, політико-культурних передумов його практичної реалізації. Узагальнено ідейні витоки доктрини субсидіарності в соціально-філософській і політичній думці, християнському світогляді, систематизовано сучасні концепції субсидіарності, визначені сфери та межі застосування принципу субсидіарності.
Розроблено концепцію субсидіарної демократії, в основі якої класичні уявлення про співвідношення прямої та представницької демократії, здобутки сучасних теоретичних моделей транснаціональної демократії, демократії участі та дорадчої демократії. Виявлено, що культурі субсидіарної демократії властиві довіра, толерантність, солідарність, громадянська активність та множинні територіально-просторові ідентичності. На основі аналізу особливостей політичної свідомості та поведінки громадян європейських країн, досвіду інтеграційних процесів, адміністративно-територіальних реформ в окремих країнах, громадянських та дорадчих практик на різних рівнях політичної взаємодії визначено проблеми й перспективи утвердження культури субсидіарності у країнах Європи та Україні.

The thesis is devoted to the study of the principle of subsidiarity in modern democratic governance, the political and cultural framework of its implementation. The ideological origins of subsidiarity doctrine in social, philosophical, political thought and in the Christian worldview are generalized. The thesis systematizes the modern concepts of subsidiarity and defines the scope and the limits of application of the principle of subsidiarity.
It is developed the concept of the subsidiary democracy, whose foundations are the classical ideas of the correlation between the direct and representative democracies and the achievements of the modern theoretical models of the transnational, participatory and deliberative democracies. The characteristics of the political consciousness and the behaviour of European citizens, the experience of the integration processes, the administrative-territorial reforms of some countries, the civil and deliberative practices at the different levels of political interaction are analysed. In conclusion, the problems and prospects of establishing the culture of subsidiarity in European counties and Ukraine are determined.