Від геополітики до геоантропології : земля як символ страждання у контексті людського досвіду

У сучасній філософській думці Земля постає як багатовимірна онтологічна структура, що формує ідентичність людини й визначає модуси її існування. Земля розглядається не лише як фізичне середовище, а як суб’єкт символічного, духовного й етичного виміру. У цьому контексті екзистенціал страждання дозволяє осмислити взаємодію людини із Землею як дію співпереживання. Зміщення фокусу з геополітики до геоантропології означає переосмислення відносин “людина – Земля” як взаємної відповідальності, а не домінування. Перехід до екзистенційного розуміння Землі вимагає відмови від інструментального бачення на користь турботи та етичної відповідальності. У цьому контексті формування екологічної свідомості постає як необхідна умова гармонійного співіснування людини з планетою.

In contemporary philosophical thought, the Earth emerges as a multidimensional ontological structure that shapes human identity and determines the modes of human existence. The Earth is considered not only as a physical environment, but as a subject of symbolic, spiritual, and ethical dimensions. Within this context, the existential of suffering enables the interpretation of the human–Earth interaction as an act of co-experiencing. The shift in focus from geopolitics to geoanthropology signifies a rethinking of the “human–Earth” relationship as one of mutual responsibility rather than domination. The transition to an existential understanding of the Earth requires abandoning instrumental visions in favor of care and ethical responsibility. In this context, the formation of ecological consciousness appears as a necessary condition for the harmonious coexistence of the human being with the planet.