Логотип репозиторію
  • English
  • Українська
Увійти
Новий користувач? Зареєструйтесь.Забули пароль?
ISSN 2310-8290
  1. Головна
  2. Серіальні видання Університету
  3. Освітній дискурс
  4. Випуск 58 (3-4)
  5. Філософська рефлексія музейних експозиційних практик у контексті легітимізації територіальних загарблень
 
  • Деталі

Філософська рефлексія музейних експозиційних практик у контексті легітимізації територіальних загарблень

ISSN
2522-9699
Дата випуску
2026
Автор(и)
Пісчанська, Ю. В.
DOI
10.33930/ed.2019.5007.58(3-4)-7
Анотація
Метою статті є розкриття ідеологічних та інструментальних засад музейних експозиційних практик як маркера легітимізації окупантами територіальних загарблень, виявлення універсальних механізмів інтелектуального привласнення чужого минулого та деінтифікації підкореного простору. Досвід протидії колоніальному тиску у сфері культури демонструє, що музейний простір для загарбання є не сховищем старожитностей, а комбінатом із виробництва нових геополітичних смислів. У статті проаналізовано багаторівневий процес трансформації завойованого ландшафту за допомогою технології “історичного шва”, що перетворює воєнний грабунок на логічний етап розвитку території. Розкрито сутність “інфраструктури вилучення”, де паперовий каталог стає засобом інтелектуального підкорення часу. Досліджено діяльність нацистської організації “Аненербе” в окупованому Криму, яка через маніпулятивну археологію конструювала расовий міф про “Готенланд” для морального виправдання терору. Також розглянуті особливості радянського вилучення архетипів європейської пам'яті в Балтії після 1940 р. через ідеологічну сегрегацію фондів та примусову етнографізацію культури. Зіставлення цих моделей із сучасними російськими практиками на окупованих територіях України унаочнює брутальну схему деінтифікації: тотальне мародерство оригіналів, впровадження мобільних мультимедійних сурогатів та штучне розмивання суб'єктності підкореного народу в концепті спільної колиски. Отже, музейна репрезентація в руках окупанта – це складний багатовимірний процес інституційного насильства, у якому поєднуються геополітичний, ідеологічний та пропагандистський виміри переформатування історії, де штучний візуальний скрипт служить тимчасовою декорацією для виправдання анексії. Справжнє подолання наслідків агресії та деколонізація пам'яті виявляються нерозривно пов'язаними з фізичною деокупацією територій, реституцією культурних цінностей та відновленням суверенного контролю над музейним простором.
The aim of the article is to reveal the ideological and instrumental foundations of museum exhibition practices as a marker of occupiers’ legitimization of territorial seizures, as well as to identify universal mechanisms of the intellectual appropriation of someone else’s past and the de-identification of conquered space. The experience of countering colonial pressure in the cultural sphere demonstrates that, for an invader, museum space is not a repository of antiquities but a mechanism for producing new geopolitical meanings. The article analyzes the multi-layered process of transforming a conquered landscape through the technology of the “historical seam”, which turns wartime plunder into a logical stage in the development of a territory. The essence of the “infrastructure of extraction” is revealed, in which a paper catalogue becomes a means of the intellectual subjugation of time. The study examines the activities of the Nazi organization Ahnenerbe in occupied Crimea, where manipulative archaeology was used to construct the racial myth of “Gotenland” and morally justify terror. It also considers the specific features of the Soviet extraction of archetypes of European memory in the Baltic states after 1940 through the ideological segregation of collections and the forced ethnographization of culture. A comparison of these models with contemporary Russian practices in the occupied territories of Ukraine reveals a brutal scheme of de-identification: the total looting of original artefacts, the introduction of mobile multimedia surrogates, and the artificial dilution of the subjugated people’s subjectivity within the concept of a “common cradle”. Thus, museum representation in the hands of an occupier is a complex, multidimensional process of institutional violence in which geopolitical, ideological, and propagandistic dimensions of historical reformatting are combined, while an artificial visual script serves as a temporary decoration for justifying annexation. Genuine overcoming of the consequences of aggression and the decolonization of memory are inextricably linked with the physical de-occupation of territories, the restitution of cultural property, and the restoration of sovereign control over museum space.
Теми

людина

культура

музейні практики

окупація

історична пам'ять

геополітика

агресія

суспільство

деколонізація

філософський аналіз

human

culture

museum practices

occupation

historical memory

geopolitics

aggression

society

decolonization

philosophical analysi...

Файл(и)
Вантажиться...
Ескіз
Назва

Pishchanska_53_58.pdf

Розмір

277.8 KB

Формат

Adobe PDF

Контрольна сума

(MD5):21fd46d23c47d4a5220405788d8b122d

Сайт Наукової ббліотеки УДУ імені Михайла Драгоманова
Сайт Цифрових колекцій Наукової ббліотеки УДУ імені Михайла Драгоманова
Сайт УДУ імені Михайла Драгоманова
Registry of Open Access Repositories
Open DOAR

Створено за допомогою Програмне забезпечення DSpace-CRIS - Розширення підтримується та оптимізується 4Science

  • Політика конфіденційності
  • Зворотній зв'язок
Контакти:
Хархун Оксана Леонідівна
Тел.: (044) 239-30-39
вул. Пирогова, 9, каб. 157-6
E-mail: lib@udu.edu.ua