Гносеологічні питання штучного інтелекту

У роботі досліджено гносеологічні питання штучного інтелекту. Визначено, що сучасний розвиток штучного інтелекту (ШІ) ставить перед філософією нові виклики, зокрема у сфері гносеології – теорії пізнання. Якщо раніше суб’єктом пізнання визнавалася лише людина, то сьогодні постає питання: чи може машина бути носієм або творцем знання? Відповідь на це має не лише теоретичне, а й світоглядне значення, адже вона визначає місце людини у світі технологій і межі можливостей самої науки. Автор намагається переосмислити традиційні гносеологічні концепції, такі як істина, об’єктивність, обґрунтованість, і розробити нові підходи, які б ураховували специфіку знань, отриманих за допомогою штучного інтелекту. У роботі досліджується вплив ШІ на когнітивні процеси людини, її здатність до критичного мислення та формування переконань. Даються відповіді на питання: чи може система без свідомості бути суб’єктом пізнання, чи вона залишається лише інструментом людського розуму, коли машина генерує тексти чи приймає рішення, чи «розуміє» вона їх, чи лише імітує процес мислення, як ми можемо довіряти знанням, отриманим за допомогою ШІ. У статті аналізуються відповіді Алана Тюрінга на питання: чи можуть об’єкти особливого роду (машини), які не мають людських якостей, думати як люди? У підсумку наголошується, що гносеологічні питання штучного інтелекту демонструють, що сучасні технології не стільки розширюють межі людського знання, скільки оголюють його фундаментальні обмеження. Водночас вони створюють нові інструменти пізнання, що дадуть людині змогу бачити світ інакше. ШІ не замінює знання, але трансформує форми його здобуття, перевірки та застосування. У цьому сенсі майбутнє гносеології – це взаємодія людського й машинного інтелекту, що відкриває нові горизонти для філософського осмислення природи пізнання.

The paper explores the epistemological questions of artificial intelligence. It is determined that the modern development of artificial intelligence (AI) poses new challenges for philosophy, particularly in the field of epistemology – the theory of knowledge. While in the past only the human being was recognized as the subject of cognition, today the question arises: can a machine be a bearer or creator of knowledge? The answer to this has not only theoretical but also worldview significance, as it defines the place of the human in a technological world and the limits of the very possibilities of science. He author attempts to rethink traditional epistemological concepts such as truth, objectivity, and justification, and to develop new approaches that take into account the specifics of knowledge obtained through artificial intelligence. The study examines the impact of AI on human cognitive processes, on one’s ability for critical thinking and the formation of beliefs. It addresses questions such as: can a system without consciousness be a subject of cognition, or does it remain merely a tool of the human mind; when a machine generates texts or makes decisions, does it understand them, or merely simulate the process of thinking; and how we can trust knowledge obtained with the help of AI. The article also analyzes Alan Turing’s responses to the question of whether special kinds of objects (machines), which do not possess human qualities, can think like humans. The study concludes that the epistemological questions of artificial intelligence show that modern technologies do not so much expand the boundaries of human knowledge as reveal its fundamental limitations. At the same time, they create new tools of cognition that allow humans to perceive the world differently. AI does not replace knowledge but transforms the ways it is acquired, verified, and applied. In this sense, the future of epistemology lies in the interaction between human and machine intelligence, which opens new horizons for the philosophical understanding of the nature of cognition.