Феномен мистецької життєтворчості у контексті сучасної інформаційної культури

В умовах інформаційної культури відбувається зміщення акценту з розуміння мистецтва як унікального творчого акту та способу самоконструювання митця до логіки ефективного функціонування в медійному просторі. Саме тому дослідження мистецької життєтворчості в контексті цифрової культури є актуальним як з культурологічної так й філософсько-антропологічної позиції. Конструювання життєвого світу охоплює усі вектори культурного і соціального розвитку спільноти, яка має свою локальну специфіку навіть в умовах тотальної інформатизації та глобалізації. Постановка питання у такому ракурсі визначається й тим, що будь-які практики життєтворчості, а особливо мистецька, неможлива без креативності як фундаментальної здатності людини до продукування нового, переосмислення наявного досвіду та створення смислів власного буття. мистецька життєтворчість може бути витлумачена як особливий спосіб пошуку краси, що виходить за межі суто естетичного виробництва художніх об’єктів. Зауважимо, що у сковородинівській традиції краса розуміється як досягнення гармонії між внутрішньою природою людини та її життєвою реалізацією. Тож, мистецьку життєтворчість можна розуміти як духовний шлях, на якому людина відкриває та здійснює власну “сродність”. Мистецька життєтворчість має виразний персоніфікований характер, оскільки реалізується через постаті для яких мистецтво є не лише професійною діяльністю, а формою екзистенційного служіння своєму народові, культурі та власному духовному покликанню. Мистецька життєтворчість є багатогранним феноменом, світоглядні витоки якої в українській традиції пов’язані з філософією серця Г. Сковороди та її орієнтацією на духовне самопізнання, “сродність” і моральне самовдосконалення. Стратегічним завданням сучасної філософії культури та філософії мистецтва є пошук моделей взаємодії традиційної та цифрової культури, у яких технології не руйнуватимуть антропологічні засади мистецтва, а сприятимуть посиленню творчого потенціалу людини-митця.

In the conditions of information culture, the emphasis is shifting from the understanding of art as a unique creative act and a mode of the artist’s self-construction to the logic of effective functioning in the media space. Therefore, the study of artistic life-creation in the context of digital culture is relevant from both cultural studies and philosophical-anthropological perspectives. The construction of the lifeworld encompasses all vectors of the cultural and social development of a community, which retains its local specificity even under the conditions of total informatization and globalization. Framing the issue in this way is also determined by the fact that any practices of life-creation, especially artistic ones, are impossible without creativity as a fundamental human capacity to produce the new, reinterpret existing experience, and create meanings of one’s own existence. Artistic life-creation may be interpreted as a special way of seeking beauty that goes beyond the purely aesthetic production of artistic objects. It should be noted that in Skovoroda’s tradition, beauty is understood as the attainment of harmony between a person’s inner nature and their realization in life. Thus, artistic life-creation may be understood as a spiritual path on which a person discovers and actualizes their own “affinity.” Artistic life-creation has a distinctly personalized character, since it is realized through figures for whom art is not merely a professional activity but a form of existential service to their people, culture, and their own spiritual calling. Artistic life-creation is a multifaceted phenomenon whose worldview origins in the Ukrainian tradition are connected with H. Skovoroda’s philosophy of the heart and its orientation toward spiritual self-knowledge, “affinity,” and moral self-improvement. The strategic task of contemporary philosophy of culture and philosophy of art is to search for models of interaction between traditional and digital culture in which technologies will not destroy the anthropological foundations of art but will instead contribute to strengthening the creative potential of the human being as artist.