Роль народного комісаріату внутрішніх справ України в управлінні пенітенціарною системою (1922–1930 рр.)

Проаналізовано місце НКВС у забезпеченні функціонування в Україні пенітенціарної системи. Зазначено, що спершу за посередництва Головного управління місць позбавлення волі, а згодом завдяки Виправно-трудовому відділу НКВС влада здійснювала нагляд за виконанням судових вироків, які для порушників законодавства передбачали обмеження свободи. Показано як, шляхом влаштування при виправно-трудових установах виробничих майстерень та налагодження вирощування сільськогосподарської продукції, держава за посередництва НКВС намагалася залучити ув’язнених до суспільно корисної праці. Доведено, що попри зусилля наркомату з налагодження самостійного забезпечення осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі, їжею та речами першої необхідності, ув’язнені продовжували потерпати від недоїдання, браку одягу та відсутності засобів гігієни. Незважаючи на незадовільний матеріальний стан, НКВС все ж здійснював спроби налагодити у виправно-трудових установах культурно-просвітницьку роботу та намагався забезпечити хворим ув’язненим доступ до надання медичної допомоги.
Наголошено, що вматеріальній скруті перебували не лише в’язні, але й персонал місць позбавлення волі. Службовці пенітенціарної системи отримували мізерну платню, унаслідок чого не могли собі забезпечити достойний рівень життя. Охоронцями ставали випадкові люди, які усупереч службовим інструкціям, налагоджували із в’язнями відносини сумнівного характеру. Зазначено, що після згортання непу в пенітенціарній системі відбулися зміни – частину в’язниць було ліквідовано, оскільки у відділених регіонах СРСР розпочали діяти виправно-трудові табори.

The article analyses the role of the NKVD in ensuring the functioning of the prison system in Ukraine. At first, through the mediation of the Main Department of Prisons, and later through the Department of Correctional Labour of the NKVD, the authorities supervised the execution of court sentences, which provided for the imprisonment of the offenders. The state, with the help of the NKVD, tried to engage prisoners in socially useful work by setting up production workshops at institutions of correctional labour and establishing the cultivation of crops. Despite the efforts of the NKVD to establish independent provision of food and basic necessities to persons serving sentences in prisons, prisoners continued to suffer from malnutrition, lack of clothing, and lack of hygiene products. Despite the unsatisfactory material conditions, the NKVD nevertheless made attempts to establish cultural and educational work in institutions of correctional labour and tried to provide sick prisoners with access to medical care. The prisoners and the prison staff alike were living in poverty. Employees of the prison system received a meagre salary and, therefore, could not provide themselves with a decent standard of living. Guards were often random people who, contrary to the official regulations, established relations of a dubious nature with the prisoners. Once the NEP was phased out, the prison system was reformed: some of the prisons were liquidated, as correctional labour camps were established in the remote regions of the USSR.