Резильєнтність як динамічний механізм адаптації та збереження психічного здоров’я здобувачів вищої освіти в умовах війни

У статті розглянуто проблему збереження психічного здоров’я особистості в умовах сучасних соціальних викликів, зокрема воєн, економічної нестабільності та глобальних криз. Особливу увагу приділено феномену резильєнтності як ключовому ресурсу адаптації людини до стресових ситуацій і подолання життєвих труднощів. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння стресу, зокрема концепції Г. Сельє, У. Кеннона та Р. Лазаруса, які розкривають фізіологічні, когнітивні та емоційні аспекти стресових реакцій. Висвітлено еволюцію наукових уявлень про резильєнтність – від її трактування як стабільної особистісної риси до розуміння як динамічного процесу, що формується у взаємодії індивіда із соціальним середовищем. Узагальнено результати досліджень зарубіжних і вітчизняних учених щодо структури резильєнтності, її чинників і механізмів розвитку. Окреслено основні компоненти резильєнтності, серед яких емоційна регуляція, когнітивна гнучкість, соціальна підтримка, оптимізм, адекватна самооцінка та стратегічне мислення. Зосереджено увагу на тому, що рівень резильєнтності безпосередньо впливає на здатність особистості ефективно адаптуватися до змін, знижувати негативні наслідки стресу та відновлюватися після травматичних подій. Зазначено, що розвиток резильєнтності можливий через застосування психологічних інтервенцій, спрямованих на формування навичок саморегуляції, розвитку когнітивних стратегій і зміцнення соціальних зв’язків. Зазначено, що резильєнтність є багатовимірним і динамічним феноменом, який поєднує індивідуальні ресурси та зовнішні фактори підтримки. Її вивчення має важливе значення для розробки ефективних підходів до підтримки психічного здоров’я та підвищення стресостійкості особистості в умовах сучасного світу.

The article considers the problem of preserving the mental health of an individual in the face of modern social challenges, in particular wars, economic instability and global crises. Particular attention is paid to the phenomenon of resilience as a key resource for human adaptation to stressful situations and overcoming life difficulties. Theoretical approaches to understanding stress are analyzed, in particular the concepts of Н. Selye, W. Cannon and R. Lazarus, which reveal the physiological, cognitive and emotional aspects of stress reactions. The evolution of scientific ideas about resilience is highlighted – from its interpretation as a stable personal trait to understanding it as a dynamic process that is formed in the interaction of an individual with the social environment. The results of research by foreign and domestic scientists on the structure of resilience, its factors and mechanisms of development are sum-marized. The main components of resilience are outlined, including emotional regulation, cognitive flexibility, social support, optimism, adequate self-esteem and strategic thinking. The focus is on the fact that the level of resilience directly affects the ability of an individual to effectively adapt to change, reduce the negative effects of stress, and recover from traumatic events. It is noted that the development of resilience is possible through the use of psychological interventions aimed at forming self-regulation skills, developing cognitive strategies, and strengthening social ties. It is noted that resilience is a multidimensional and dynamic phenomenon that combines individual resources and external support factors. Its study is important for developing effective approaches to supporting mental health and increasing individual stress resistance in the modern world.