Адміністративно-правовий механізм захисту викривачів корупції: сучасний стан та напрями вдосконалення

У статті досліджено адміністративно-правовий механізм захисту викривачів корупції в Україні як складову превентивної антикорупційної інфраструктури. Розкрито легальне визначення викривача за Законом України «Про запобігання корупції» та виявлено його обмежувальні ознаки, зокрема прив’язку статусу до зв’язку інформації з трудовою, професійною чи іншою визначеною законом діяльністю особи. Систематизовано елементи механізму захисту: канали повідомлення (внутрішні, регулярні, зовнішні) та Єдиний портал повідомлень викривачів; гарантії захисту трудових прав і заборону негативних заходів впливу; забезпечення конфіденційності та анонімності; право на безоплатну правничу допомогу; інститут винагороди викривачу; повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції та уповноважених під-розділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції у сфері захисту викривачів. Виявлено ключові проблеми правового регулювання та правозастосування: термінологічну неузгодженість антикорупційного і кримінального процесуального законодавства, вузькість предметної сфери викривання порівняно з підходом Директиви (ЄС) 2019/1937, ускладненість процедури виплати винагороди, недостатню інституційну спроможність уповноважених осіб та чинник страху перед негативними наслідками, який стримує потенційних викривачів. Сформульовано напрями вдосконалення: уніфікація визначення викривача, поетапне розширення предметної сфери захищеного повідомлення, спрощення механізму винагороди, посилення гарантій незалежності уповноважених осіб та розвиток взаємодії викривачів зі спеціалізованими анти-корупційними органами. Результати дослідження можуть бути використані у законопроєктній роботі, у діяльності антикорупційних інституцій та уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, а також у подальших наукових розвідках з проблематики запобігання корупції.

The article examines the administrative and legal mechanism for the protection of corruption whistleblowers in Ukraine as a component of the preventive anti-corruption infrastructure. The legal definition of a whistleblower under the Law of Ukraine On Prevention of Corruption is analysed and its restrictive features are identified, in particular the linking of the status to the connection of the reported information with the person's labour, professional or other activity specified by law. The elements of the protection mechanism are systematised: reporting channels (internal, regular, external) and the Unified Whistleblowers Reports Portal; guarantees of labour rights and the prohibition of negative measures of influence; ensuring confidentiality and anonymity; the right to free legal aid; the institution of whistleblower reward; the powers of the National Agency on Corruption Prevention and of authorised units (authorised persons) for the prevention and detection of corruption in the field of whistleblower protection. The key problems of legal regulation and law enforcement are identified: terminological inconsistency between anti-corruption and criminal procedural legislation, the narrowness of the subject area of whistleblowing compared to the approach of Directive (EU) 2019/1937, the complexity of the reward payment procedure, the insufficient institutional capacity of authorised persons, and the fear factor of negative consequences that deters potential whistleblowers. Directions for improvement are formulated: unification of the definition of a whistleblower, gradual expansion of the subject area of protected reporting, simplification of the reward mechanism, strengthening of guarantees of independence of authorised persons, and development of interaction between whistleblowers and specialised anti-corruption bodies. The results can be used in draft law-making and in the activities of anti-corruption institutions.