Науково-теоретичні засади формування міркувань у зв’язному мовленні дітей старшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мовлення третього рівня

В статті розглянуті науково-теоретичні засади формування міркувань у зв’язному мовленні дітей старшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мовлення. Визначено основні психологічні, лінгвістичні та психолінгвістичні підходи та погляди на проблему формування міркувань у зв’язному мовленні дошкільнят, розкрито основні поняття з цього питання. Спрямовано увагу на те, що сучасні виклики, потреби суспільства та створення концептуальних реформ освіти призводять до появи нових запитань у формуванні цілісної особистості. В контексті цих вимог особливо важливим є розвиток комунікативної компетентності, яка висуває на перший план формування мовленнєвої компетенції, зокрема, здатності міркувати та висловлювати свої думки зв’язно та логічно. Зазначено, що зв’язне монологічне мовлення відіграє ключову роль у процесі мовленнєвого розвитку дошкільника, оскільки воно забезпечує комунікативну функцію, воно підкоряється певним законам логіки, граматики, композиції, має тематичну приналежність, притаманні йому структурні компоненти, є єдиним цілим, самостійним та завершеним. З’ясовано, що в процесі розвитку зв’язного мовлення діти дошкільного віку оволодівають найбільш елементарними міркуваннями розмовного стилю, як обґрунтована відповідь на питання за змістом загадки; роздум під час доповнення розповіді; при визначені характерних ознак предметів, явищ, подій при описі. Визначено строки появи міркувань у зв’язному мовленні нормотипових дітей, труднощі під час їх засвоєння. Розкрито основні психомовленнєві особливості дітей із загальним недорозвитком мовлення. Сказано, що особливого значення для дітей із загальним недорозвитком мовлення набуває формуванні міркувань у зв’язному мовленні, яке безпосередньо сприятиме розширенню їх світогляду, подолання примітивізму мислення, підсиленню його абстрактно-логічної форми, розширенню обсягу короткочасної і довготривалої пам'яті.

The article considers the scientific and theoretical foundations of the formation of reasoning in the coherent speech of older preschool children with General speech underdevelopment. The main psychological, linguistic and psycholinguistic approaches and views on the problem of forming reasoning in coherent speech of preschool children are identified, and the main concepts on this issue are revealed. Attention is drawn to the fact that modern challenges, needs of society and the creation of conceptual education reforms lead to the emergence of new issues in the formation of a holistic personality. In the context of these requirements, it is especially important to develop communicative competence, which highlights the issues of forming speech competence, in particular, the ability to reason and express your thoughts coherently and logically. It is noted that coherent monologue speech plays a key role in the process of speech development of a preschool child, since it provides a communicative function, it obeys certain laws of logic, grammar, composition, has a thematic affiliation, its inherent structural components, is a single whole, independent and complete. It was found out that in the process of developing coherent speech, preschool children master the most elementary reasoning of the conversational style, as a reasonable answer to the question on the content of the riddle, reflection during the addition of the story, when determining the characteristic features of objects, phenomena, events in the description. The timing of the appearance of reasoning in the coherent speech of normotypic children, difficulties in their assimilation are determined. The main psycho-speech features of children with General speech underdevelopment are revealed. It is said that special importance for children with General speech underdevelopment is acquired by the formation of reasoning in coherent speech, which will directly contribute to the expansion of their worldview, overcoming primitivism of thinking, strengthening its abstract-logical form, expanding the volume of short-term and long-term memory.