Технічна творчість як мистецтво бути: до питання національно-патріотичного виховання (філософсько-екологічний аспект)

Abstract

Актуальність теми дослідження. Звернення до питання технічної творчості як мистецтва бути обумовлено наявними трансформаційними процесами, які переживає людство в умовах технологізації сучасності. Це дозволяє говорити про формування людини технологічної, яка не лише є творцем техніки, а продовжує себе в ній. Водночас засоби й форми технічної дії визначаються не лише вимогами спільноти, а внутрішнім етичним вибором самої людини. Як джерело суспільного розвитку, techne розкриває людину як деміурга, який створює нові форми буття, водночас справжня унікальність техніки в її амбівалентності: удосконалення – руйнування. Тому кінцева мета техніки повинна полягати не лише в обґрунтуванні функціональної ефективності існування соціальної спільноти, а й удосконаленні самого буття. Це визначає головне завдання сучасної культури, яке полягає у зміні вектору технічної творчості. Ідеться про хибність розуміння останньої виключно в межах прикладної практики. Постановка проблеми. Принцип екологічного виховання спрямований на формування в особистості ціннісного ставлення до природи. Це унеможливлює розуміння останньої виключно як ресурсу для забезпечення потреб людини. Цей принцип є підґрунтям формування етики спів-буття і спів-творення, що поєднує любов до рідної землі, відповідальність за збереження природного і культурного буття та готовність до захисту Батьківщини. Технічна творчість у цьому контексті постає як форма практичної реалізації патріотизму, де творення / технічна творчість має моральний та національний вимір.Relevance of the research. The appeal to the issue of technical creativity as the art of being is determined by the ongoing transformational processes that humanity experiences under the conditions of technological modernity. This makes it possible to speak about the formation of the technological human — a being who is not only the creator of technology but also continues themselves within it. At the same time, the means and forms of technical action are defined not only by the requirements of the community but also by the inner ethical choice of the individual. As a source of social development, techne reveals the human as a demiurge who creates new forms of being, while the true uniqueness of technology lies in its ambivalence — improvement and destruction. Therefore, the ultimate goal of technology should consist not only in substantiating the functional efficiency of social existence but also in the perfection of being itself. This defines the main task of modern culture — to change the vector of technical creativity, overcoming the fallacy of understanding it exclusively within the limits of applied practice. Problem statement. The principle of ecological education is aimed at fostering in the individual a value-based attitude toward nature. This makes it impossible to perceive nature solely as a resource for satisfying human needs. This principle serves as the foundation for the formation of an ethics of co-being and co-creation, which unites love for one’s native land, responsibility for the preservation of natural and cultural existence, and readiness to defend the Homeland. In this context, technical creativity emerges as a form of the practical realization of patriotism, where creation — or technical creativity — acquires both moral and national dimensions.