Колядки та щедрівки – вокальний символ зимової обрядовості українців

Abstract

У статті висвітлено традиції зимового обряду колядування та щедрування. Зазначено, що фольклор є джерелом наших національних традицій, виразником народної свідомості та ідентичності. Це не просто культурна пам’ятка минулого – він несе у собі цінності, що виходять далеко за рамки часу, відображеного в піснях. Вказано, що календарно-обрядові пісні – один із найдавніших пластів в українському фольклорі. Це не лише музичний жанр, але й важлива складова нематеріальної культурної спадщини, живий зв’язок між поколіннями, що передає духовні й культурні цінності народу. Проведено аналіз наукових джерел і виокремлено найтиповіші ознаки колядок та щедрівок, їх спільні та відмінні риси. Визначено, що колядки та щедрівки мають як архаїчні мотиви, так і нашарування різних епох. При збереженні основних жанрових ознак вони протягом віків зазнавали значного впливу історичних подій, соціальних обставин різних епох, підлягали певним змінам і переробкам відповідно до потреб часу. Наголошено, що у сучасному світі колядки та щедрівки зберігають свою актуальність. Вони звучать під час Різдвяних та Йорданських свят у храмах, на сценах, вулицях, у родинному колі, а також знаходять нове життя у творчості професійних композиторів та музикантів. Завдяки медіа та соціальним мережам їхнє виконання поширюється далеко за межі України, сприяючи популяризації української музичної культури. Доведено, що колядки та щедрівки – це вокальний символ зимової обрядовості українців, а музичний фольклор в цілому – багатство українського народу, яке впродовж століть зачаровує світ своєю мелодійністю та душевністю. У сучасному культурному просторі, який переживає динамічні зміни, фольклор набуває нового змісту та звучання, і стає одним із основних компонентів сучасної музичної культури.The article highlights the traditions of the winter ritual of carols and shchedrivkas. It is noted that folklore is a source of our national traditions, an expression of national consciousness and identity. It is not just a cultural monument of the past; it carries values far beyond the time reflected in the songs. It is indicated that calendar and ritual songs are one of the oldest strata in Ukrainian folklore. It is not only a musical genre but also a significant component of the intangible cultural heritage, a living link between generations, which conveys the spiritual and cultural values of the people. The author analyses scientific sources and identifies the most typical features of carols and shchedrivkas, as well as their common and distinctive features. It is determined that carols have both archaic motifs and layers of different eras. While retaining their main genre features, they have been significantly influenced by historical events and social circumstances of different eras over the centuries and have been subject to particular changes and alterations following the needs of the times. It is emphasized that carols remain relevant in the modern world. They are performed during the Christmas and Jordanian holidays in churches, on stages, in the streets, and in the family circle. They also find new life in the work of professional composers and musicians. Thanks to the media and social networks, their performance is spreading far beyond Ukraine, contributing to the popularisation of Ukrainian musical culture. It is proved that carols are a vocal symbol of the winter rituals of Ukrainians, and musical folklore, in general, is the wealth of the Ukrainian people, which has been fascinating to the world for centuries with its melody and soulfulness. In today’s cultural space, which is undergoing dynamic changes, folklore acquires a new meaning and sound and becomes one of the main components of contemporary musical culture.