Розумний альтруїзм : його природа і актуалізація засобами освіти

Abstract

В координатах метаантропології розумний альтруїзм передбачає поєднання турботи і любові до Іншого з турботою і любов’ю до себе, що заперечує абсолютну необхідність самопожертви. Людина допомагає Іншому, але при цьому в неї залишається можливість саморозвитку і побудови свого проєкту життя. Розумний альтруїзм можливий за умови любові до себе, яка передбачає самотворення та саморозвиток. Актуалізація розумного альтруїзму найбільш органічною є в демократичних суспільствах. В ситуації прийняття альтруїзму як абсолютно необхідної самопожертви, відсутня турбота і любов до себе, що часто-густо призводить до фізичного знищення чи до особистісної деградації. Це притаманно для тоталітарних та авторитарних суспільств, де людина є лише гвинтиком суспільного механізму. Такій деперсоналізації людини у викривленому альтруїзмі може протистояти освіта.In the coordinates of metaanthropology, intelligent altruism involves a combination of care and love for the Other with care and love for oneself, which denies the absolute necessity of self-sacrifice. A person helps the Other, but at the same time he or she still has the opportunity for self-development and building his or her life project. Intelligent altruism is possible under the condition of love for oneself, which involves self-creation and self-development. The actualization of intelligent altruism is most organic in democratic societies. In a situation of accepting altruism as an absolutely necessary self-sacrifice, there is no care and love for oneself, which often leads to physical destruction or personal degradation. This is inherent in totalitarian and authoritarian societies, where a person is only a cog in the social mechanism. Education can counteract such depersonalization of a person in distorted altruism.