Інтеграція протестантів у публічний простір України через соціальне служіння: баптисти, п’ятидесятники, адвентисти (1991 – дотепер)

У статті здійснено комплексний історико-релігієзнавчий аналіз процесу інтеграції провідних протестантських спільнот України – баптистів, п’ятидесятників та адвентистів сьомого дня у публічний простір держави від моменту здобуття незалежності у 1991 році до сучасного періоду. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує історичний, соціологічний та релігієзнавчий аналіз трансформації ролі протестантських громад у суспільстві. Обґрунтовано ключову тезу роботи, відповідно до якої подолання протестантами маргінального статусу, успадкованого від радянської доби, відбулося переважно не через політичну активність чи участь у владних структурах, а завдяки послідовному розвитку соціального служіння (дияконії), яке стало основним механізмом суспільної присутності та легітимації. Простежено еволюцію соціальних практик від епізодичних гуманітарних ініціатив початку 1990-х років до формування професійних благодійних організацій, медичних закладів, реабілітаційних програм та розгалужених волонтерських мереж. Також розкрито конфесійні особливості соціальної діяльності, а саме розвиток центрів реабілітації та соціальної адаптації у баптистському середовищі, активізацію волонтерського руху й капеланського служіння серед п’ятидесятників, а також інституціоналізовані моделі медичної й гуманітарної допомоги в адвентистській традиції, зокрема через діяльність ADRA Ukraine та медичних ініціатив на кшталт клініки «Ангелія». Показано, що участь протестантських громад у допомозі внутрішньо переміщеним особам, евакуаційних операціях, гуманітарному забезпеченні населення та підтримці військових сприяла закріпленню їхнього статусу як важливих акторів громадянського суспільства та чинників національної стійкості. Зроблено висновок, що модель «служіння замість політики» стала ефективною стратегією інтеграції протестантських спільнот у публічний простір України.

This article presents a comprehensive historical and religious-studies analysis of the process through which the leading Protestant communities of Ukraine – Baptists, Pentecostals, and Seventh-day Adventists have integrated into the country’s public sphere from the moment of Ukraine’s independence in 1991 to the present day. The study is based on an interdisciplinary approach that combines historical, sociological, and religious-studies perspectives in order to examine the transformation of the role of Protestant communities within Ukrainian society. The central argument of the article is that the overcoming of the marginal status inherited from the Soviet period occurred primarily not through political activism or participation in state power structures, but through the consistent development of social ministry (diakonia), which became the principal mechanism of public presence and social legitimization. The article traces the evolution of social practices from episodic humanitarian initiatives of the early 1990s to the establishment of professional charitable organizations, medical institutions, rehabilitation programs, and extensive volunteer networks. The study also highlights confessional specificities of social engagement, including the development of rehabilitation and social adaptation centers within Baptist communities, the expansion of volunteer movements and chaplaincy ministry among Pentecostals, and the institutionalized models of medical and humanitarian assistance within the Adventist tradition, particularly through the activities of ADRA Ukraine and medical initiatives such as the “Angelia” clinic. It is demonstrated that the participation of Protestant communities in assisting internally displaced persons, conducting evacuation efforts, providing humanitarian aid, and supporting military personnel has contributed to consolidating their status as significant actors of civil society and as important contributors to Ukraine’s national resilience. The article concludes that the model of “service instead of politics” has proven to be an effective strategy for the integration of Protestant communities into the public space of contemporary Ukraine.