Зміст, складові та функції цифрового освітнього середовища в умовах цифрового суспільства

У статті здійснено поглиблений теоретичний аналіз поняття «цифрове освітнє середовище» в контексті сучасних процесів цифровізації освіти та обґрунтовано доцільність його розгляду як самостійної педагогічної категорії. Акцентовано увагу на тому, що в більшості наукових досліджень цифрове освітнє середовище інтерпретується переважно з позицій технічного забезпечення, інформаційно-інфраструктурних рішень або управлінських моделей організації освітнього процесу, що значною мірою обмежує можливості його цілісного педагогічного осмислення та звужує потенціал використання у формуванні особистості здобувача освіти. На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, а також власного теоретичного узагальнення, автором сформульовано авторське визначення цифрового освітнього середовища як цілісного, динамічного, педагогічно організованого простору взаємодії учасників освітнього процесу, у межах якого цифрові технології виступають не лише інструментами навчання, а середовищетворчими чинниками розвитку особистості, формування її цифрової компетентності, самостійності, критичного мислення та готовності до безперервного навчання. У статті окреслено та теоретично обґрунтовано структурні компоненти цифрового освітнього середовища, зокрема технологічний, змістовий, педагогічний, комунікативний, соціально-ціннісний та особистісно-розвивальний, що дозволяє розглядати його як багатовимірну систему, спрямовану не лише на передавання знань, а й на розвиток суб’єктності учасників освітнього процесу. Розкрито основні функції цифрового освітнього середовища: освітню, розвивальну, комунікативну, мотиваційну, соціалізаційну, ціннісно-орієнтаційну та інтегративну, які забезпечують його цілісний вплив на організацію та результати освітньої діяльності. Підкреслено, що цифрове освітнє середовище виступає не пасивним фоном навчання, а активним чинником трансформації педагогічної взаємодії, змінює роль викладача та здобувача освіти, логіку побудови навчального процесу, форми, методи і засоби навчання. Зроблено висновок, що цифрове освітнє середовище є концептуальним відображенням переходу освіти до нової парадигми, зумовленої потребами цифрового суспільства, а його ґрунтовне теоретичне осмислення є необхідною передумовою оновлення сучасних освітніх практик, проєктування ефективних моделей навчання та формування цифрової компетентності здобувачів освіти.

The article provides an in-depth theoretical analysis of the concept of the digital educational environment in the context of contemporary processes of education digitalization and substantiates the expediency of its consideration as an independent pedagogical category. It is emphasized that in most scientific studies the digital educational environment is interpreted mainly through technical, infrastructural, or managerial characteristics, which significantly limits the possibilities of its holistic pedagogical understanding and narrows its potential for influencing the development of the learner’s personality. Based on the analysis of domestic and foreign scientific sources, as well as on the author’s own theoretical generalization, an original definition of the digital educational environment is formulated as a holistic, dynamic, pedagogically organized space of interaction among participants in the educational process, within which digital technologies act not only as learning tools but also as environment-forming factors of personal development, shaping digital competence, autonomy, critical thinking, and readiness for lifelong learning. The article outlines and theoretically substantiates the structural components of the digital educational environment, including technological, content-related, pedagogical, communicative, socio-value, and personal-developmental components, which allows it to be considered as a multidimensional system aimed not only at knowledge transmission but also at fostering the subjectivity and active position of participants in the educational process. The main functions of the digital educational environment are revealed: educational, developmental, communicative, motivational, socializing, value-oriented, and integrative, which ensure its comprehensive impact on the organization and outcomes of educational activities. It is emphasized that the digital educational environment is not a passive background of learning but an active factor in transforming pedagogical interaction, changing the roles of teachers and learners, the logic of constructing the educational process, as well as the forms, methods, and means of teaching. It is concluded that the digital educational environment is a conceptual reflection of the transition of education to a new paradigm determined by the needs of the digital society, and that its thorough theoretical understanding is a necessary prerequisite for updating modern educational practices, designing effective learning models, and developing learners’ digital competence.