Культуролог в контексті креативної економіки: трансформація професійної ідентичності та освітньої моделі

У статті здійснено теоретико-аналітичний розгляд трансформації професійної ідентичності культуролога в сучасній Україні в умовах інституціоналізації креативної економіки та трансформації культурного простору в контексті війни. Показано, що зміни в інституційній організації культурної сфери, розвиток грантово-проєктної інфраструктури і посилення ролі стратегічного планування зумовлюють перегляд способів визнання культурної експертизи та критеріїв професійної компетентності. Методологічну оптику дослідження становлять концепція культурного поля (у сенсі П. Бурдьє), підхід до професій як системи розподілу експертної праці (у традиції А. Аббота) та інституційний аналіз. На цій основі запропоновано типологію трьох моделей професійності культуролога – академічного культуролога, культуролога-проєктного менеджера та культуролога-експерта з культурної політики – і окреслено їхні провідні сфери компетентності, джерела професійно-го авторитету та способи визнання. Окрема увага приділена культурологічній вищій освіті в Україні як інституційному механізму формування професійних моделей. На матеріалі державних стандартів спеціальності «Культурологія» та аналізі публічно доступних описів освітніх програм показано тенденцію до профілізації магістерського рівня і розширення прикладних та інституційно орієнтованих компетентностей за збереження гуманітарної дисциплінарної основи. Наукова новизна полягає у поєднанні аналізу культурного поля, професійних сфер компетентності та інституційних умов для розрізнення способів професійної реалізації культуролога і в обґрунтуванні того, що саме це розмежування є чинником переорієнтації освітньої моделі в контексті креативної економіки та культурної стійкості.

The article provides a theoretical and analytical examination of the transformation of the professional identity of the cultural studies scholar in contemporary Ukraine under the conditions of the institutionalization of the creative economy and the transformation of the cultural space in the context of war. It is argued that changes in the institutional organization of the cultural sphere, the development of grant- and project-based infrastructure, and the increasing role of strategic planning lead to a reconsideration of the modes of recognition of cultural expertise and the criteria of professional competence. The methodological framework of the study is based on the concept of the cultural field (in the sense of P. Bourdieu), the approach to professions as a system of distribution of expert labor (in the tradition of A. Abbott), and institutional analysis. On this basis, a typology of three models of professional practice of the cultural studies scholar is proposed: the academic scholar, the cultural project manager, and the cultural policy expert. Their key areas of competence, sources of professional authority, and modes of recognition are outlined. Special attention is paid to higher education in cultural studies in Ukraine as an institutional mechanism for shaping professional models. Based on the analysis of the state standards for the specialty «Cultural Studies» and publicly available descriptions of educational programs, the study demonstrates a tendency toward the profiling of the master’s level and the expansion of applied and institutionally oriented competences while preserving the гуманітарна disciplinary foundation. The scientific novelty of the study lies in combining the analysis of the cultural field, professional spheres of competence, and institutional conditions in order to distinguish different modes of professional realization of the cultural studies scholar. It substantiates the argument that this differentiation itself functions as a factor in reorienting the educational model within the context of the creative economy and cultural resilience.