Честь як феномен людського буття

Дисертація присвячена аналізу феномена честі в контексті його впливу на
природу людини. Честь розглянуто як форму екзистенціальної трансформації
людської сутності. Для вирішення протиріч в трактуваннях феномена честі
застосована методологія метаантропології, як теорії буденного, граничного і
метаграничного буття людини. Досліджено екзистенціальні трансформації
людини в умовах переходу від буденного до граничного і метаграничного
буття, на основі чого виділено хаотичний, поляризований і централізований
стани людини.
Обґрунтовується положення, що честь являє собою екзистенціальний
стан гармонізації та інтеграції сутності особистості, що є каталізатором сили
духу та трансцендентального єднання з порядком універсуму, але має докорінні
відмінності у сприйнятті її у буденному, граничному та метаграничному
вимірах людського буття, що веде до різних проявів честі у цих вимірах, та
уявлень про неї.

Dissertation is devoted to analysis of the phenomenon of honor in the context
of its impact on human nature. The honor is considered as a form of existential
transformation of human nature. To resolve the contradictions in the interpretation of
the phenomenon of honor applied methodology metaantropology as a theory of
ordinary, ultimate and transcendental dimensions of human existence. Were studied
existential transformation of man into the transition from the ordinary to the ultimate
and transcendental existence. On this basis, were allocated a chaotic, polarized and
centralized state of human nature.
Substantiates a conclusion that the honor is an existential state centralization
and integration of the person essence. This centralization is the catalyst fortitude and
transcendental unity with the order of the universe. At the same time the honor has
fundamental differences in the perception it in the ordinary, ultimate and
transcendental dimensions of human existence.