The Situational Frame of English-Language Cosiness Discourse: A Co-Activation-Based Reconstruction

The paper reconstructs the situational frame of contemporary English-language cosiness discourse as represented in home-and-living media discourse focused on domestic space, home design, and everyday comfort. The relevance of the study lies in the need to explain cosiness not as a mechanical sum of isolated features, but as a recurrent experiential configuration grounded in the interaction between the subject and the material-spatial environment. The study is based on a cognitive-semantic and frame-based approach, according to which meaning is anchored in structured knowledge about typical situations and recurrent linguistic patterning may serve as evidence for conceptual organization. The empirical material is drawn from a specialized corpus of English-language home-and-living discourse derived from Ideal Home magazine (37,500 tokens). The analysis focuses on statistically verified co-activations of lexical realizations of 51 autochthonous concepts, yielding 42 pairwise relations. These recurrent co-activations are interpreted as indicators of stable relations among frame components and, consequently, as a basis for identifying parametric patterns of cosiness representation. The reconstructed frame comprises the locus of the living environment, local spatial organization, object- and surface-based structuring, textile arrangement, material-textural and compositional organization, lighting and chromatic profiles, sensory characteristics, the integrated perceptual effect, the resultant state of the subject, and the contextual conditions of situational actualization. The findings indicate that cosiness discourse is organized around a stable experiential schema in which spatial, material, perceptual, and affective parameters converge to produce a coherent perceptual-experiential effect. They also show that the same autochthonous concept may profile different frame components depending on co-activation context, while the overall frame structure remains stable. The paper argues that frame-based reconstruction provides an adequate explanatory model for the conceptual organization of cosiness discourse and its regular modes of discursive actualization.

У статті реконструйовано ситуативний фрейм сучасного англійськомовного дискурсу затишку, репрезентованого в медіадискурсі про житловий простір, домашнє облаштування та повсякденний комфорт. Актуальність дослідження зумовлена потребою пояснити затишок не як механічну суму ізольованих ознак, а як повторювану експерієнційну конфігурацію, що ґрунтується на взаємодії суб’єкта з матеріально-просторовим середовищем. Дослідження спирається на когнітивно-семантичний і фреймовий підхід, відповідно до якого значення вкорінене в структурованому знанні про типові ситуації, а повторювані мовні патерни можуть слугувати свідченням концептуальної організації. Емпіричним матеріалом слугує спеціалізований корпус англійськомовного медіадискурсу про дім і домашнє облаштування, сформований на основі журналу Ideal Home (37 500 токенів). Аналіз зосереджено на статистично верифікованих коактиваціях лексичних реалізацій 51 концепту-автохтона. Ці повторювані коактивації інтерпретовано як індикатори стійких зв’язків між компонентами фрейму і, відповідно, як підставу для виявлення параметричних патернів репрезентації затишку. Реконструйований фрейм охоплює локус житлового середовища, локальну просторову організацію, предметно-матеріальне наповнення, текстильне облаштування, матеріально-фактурну й композиційну організацію, світловий і колористичний профілі, сенсорні характеристики, інтегрований перцептивний ефект, результативний стан суб’єкта та контекстуальні умови актуалізації ситуації. Результати засвідчують, що дискурс затишку організований навколо стійкої експерієнційної схеми, у межах якої просторові, матеріальні, перцептивні та афективні параметри конвергують і формують цілісний перцептивно-експерієнційний ефект. Також показано, що той самий концепт-автохтон може профілювати різні компоненти фрейму залежно від контексту коактивації, тоді як загальна структура фрейму залишається стабільною. У статті обґрунтовано, що фреймова реконструкція забезпечує адекватну пояснювальну модель концептуальної організації дискурсу затишку та його регулярних способів дискурсивної актуалізації.