Сучасні теоретико-методологічні засади дослідження політичної комунікації

У статті обґрунтована актуальність дослідження проблематики політичної
комунікації в умовах розширення інформативних впливів і підсилення їх агресивно-
маніпулятивного характеру. Наголошено на необхідності у вивченні комунікативних
складових політичної діяльності застосування комплексних підходів, які включають в себе
як науково-теоретичні, так і прикладні методи та технології. Запропоновано розглядати
політичну комунікацію як складну систему циркуляції інформаційних потоків та обміну
змістовними повідомленнями між суб’єктами політичної взаємодії. Обґрунтовано такі
напрямки дослідження політичної комунікації у контексті трансформації політичного
режиму: систематизація та узагальнення здобутків наукових досліджень; наукова
проблематизація емпіричних даних; співставлення розвитку політичної комунікації з
процесами трансформації політичного режиму; виокремлення базових політико-
комунікативних практик, що актуалізуються певними суб’єктами та здійснюють
визначний вплив на трансформацію політичного режиму.

The article substantiates the relevance of the study of the problems of political
communication in the context of expanding information impacts and increasing their aggressively
manipulative character. The need to study the communicative components of political activity, the
application of integrated approaches, including both scientific-theoretical and applied methods and
technologies, was noted. It is suggested to consider political communication as a complex system of
circulation of information flows and exchange of content messages between subjects of political
interaction. The following directions of the study of political communication in the context of the
transformation of the political regime are substantiated.