Розвиток ігрової діяльності дітей дошкільного віку із порушеннями зору характеризується уповільненими темпами, наявністю стереотипних маніпуляцій, феноменом вербалізму та труднощами у соціальній кооперації. Однак за умови систематичного тифлопедагогічного супроводу, просторової адаптації та використання спеціальних методик гра перетворюється на найпотужніший інструмент компенсації зорової депривації, підготовки до навчальної діяльності та успішної соціальної інтеграції дитини
