Цифрові технології як чинник трансформації професійної освіти: від інструментального використання до інноваційних освітніх екосистем

У статті обґрунтовано роль цифрових технологій як чинника системної трансформації професійної освіти та доведено, що ця трансформація має характер послідовного переходу від епізодичного інструментального застосування цифрових засобів до формування цілісних інноваційних освітніх екосистем. Актуальність дослідження зумов-лена прискореною цифровізацією ринку праці, оновленням вимог до кваліфікацій та потребою закладів професійної освіти відповідати на ці виклики системно, а не фрагментарно. Метою статті є теоретичне обґрунтування етапів цифрової трансформації професійної освіти та концептуалізація поняття інноваційної освітньої екосистеми. У ході дослідження застосовано методи аналізу та синтезу наукових джерел, порівняння, узагальнення й моделювання. Розмежовано поняття «інформатизація», «цифровізація» та «цифрова трансформація», а також виокремлено три рівні цифрової зрілості закладу освіти: інструментальний, інтеграційний та екосистемний. Схарактеризовано технології-драйвери трансформації – штучний інтелект, адаптивне навчання, аналітику навчання, імерсивні та хмарні технології – і показано їхній вплив на зміст, методи й організацію професійної підготовки. Запропоновано трактування інноваційної освітньої екосистеми як відкритого, адаптивного й мережевого середовища, що поєднує заклад освіти, роботодавців, цифрові платформи та здобувачів освіти на засадах персоналізації й неперервності навчання. Виокремлено бар’єри переходу до екосистемної моделі – цифрову нерівність, недостатню цифрову компетентність педагогів та інфраструктурні обмеження – і запропоновано умови їх подолання. Результати дослідження можуть бути використані для проєктування стратегій цифрової трансформації закладів професійної освіти та оновлення змісту підготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників.

The article substantiates the role of digital technologies as a factor in the systemic transformation of vocational and professional education and argues that this transformation is a consistent transition from the episodic, instrumental use of digital tools to the formation of holistic, innovative educational ecosystems. The relevance of the study is determined by the accelerated digitalisation of the labour market, the renewal of qualification requirements, and the need for vocational education institutions to respond to these challenges systemically. The aim of the article is to provide a theoretical substantiation of the stages of the digital transformation of professional education and to conceptualise the notion of an innovative educational ecosystem. The study applies methods of analysis and synthesis of scientific sources, comparison, generalisation, and modelling. The concepts of informatisation, digitalisation, and digital transformation are differentiated, and three levels of an institution’s digital maturity are distinguished: the instrumental, the integrative, and the ecosystemic. The driver technologies of transformation are characterised – artificial intelligence, adaptive learning, learning analytics, immersive and cloud technologies – and their impact on the content, methods, and organisation of professional training is shown. An innovative educational ecosystem is interpreted as an open, adaptive, and networked environment that integrates the educational institution, employers, digital platforms, and learners on the principles of personalisation and lifelong learning. The barriers to the transition towards the ecosystemic model are identified – the digital divide, insufficient digital competence of teachers, and infrastructural constraints – and conditions for overcoming them are proposed. The results may be used to design digital transformation strategies for vocational education institutions and to update the training of teaching staff.