Використання проблемно-орієнтованого навчання (PBL) під час викладання англійської мови для студентів-медиків

У статті теоретично обґрунтовано дидактичний потенціал проблемно-орієнтованого навчання у викладанні англійської мови студентам медичних спеціальностей з урахуванням сучасних тенденцій медичної освіти. Концептуальну рамку задають конструктивістський, контекстний, самостійно-діяльнісний і компетентнісний підходи. Використано теоретико-аналітичний, порівняльно-узагальнювальний, структурно-функціональний методи та системно-контекстуальний аналіз. Визначено генезу проблемно-орієнтованого навчання від прогресивної педагогіки до сучасної інтегративної моделі, що поєднує конструктивність, автономність, колаборацію та контекстність. Сформульовано ключові принципи його застосування в іншомовній підготовці майбутніх лікарів і доведено доцільність перенесення фокусу з відтворення мов-них структур на використання англійської мови як засобу клінічної комунікації, прийняття рішень і міжпрофесійної взаємодії.
Окреслено функціонально-рольовий спектр діяльності викладача-фасилітатора (мотиваційно-організаційна, комунікативно-когнітивна, мовно-моделююча, рефлексивно-корекційна, емпатійно-підтримувальна) як вирішальну умову успішної реалізації підходу. Наведено типові формати занять (problem-based case discussion, medical English debate, simulation interview), що забезпечують зв’язок мовної діяльності з клінічно релевантним змістом. Системно теоретично обґрунтовано проблемно-орієнтоване навчання саме в контексті викладання англійської мови для студентів-медиків та у деталізації ролі викладача-фасилітатора як ядра дидактичної моделі.
Доведено, що проблемно-орієнтоване навчання є теоретично обґрунтованою та практично результативною стратегією модернізації англомовної підготовки майбутніх лікарів; ключовим чинником її ефективності виступає професійна фасилітація навчальної взаємодії.

The article theoretically substantiates the didactic potential of problem-based learning in teaching English to students of medical specialties, taking into account modern trends in medical education. The conceptual framework is set by constructivist, contextual, self-activity and competency-based approaches. Theoretical-analytical, comparative-generalizing, structural-functional methods and system-contextual analysis are used.
The genesis of problem-based learning from progressive pedagogy to a modern integrative model that combines constructivism, autonomy, collaboration and contextuality is determined. The key principles of its application in foreign language training of future doctors are formulated and the feasibility of shifting the focus from the reproduction of language structures to the use of English as a means of clinical communication, decision-making and interprofessional interaction is proven. The functional and role spectrum of the teacher-facilitator’s activity is outlined (motivational-organizational, communicative-cognitive, language-modeling, reflexive-corrective, empathic-supportive) as a crucial condition for the successful implementation of the approach. Typical lesson formats are presented (problem-based case discussion, medical English debate, simulation interview), which ensure the connection of language activity with clinically relevant content. Problem-based learning is systematically theoretically substantiated precisely in the context of teaching English to medical students and in detailing the role of the teacher-facilitator as the core of the didactic model. It is proven that problem-based learning is a theoretically grounded and practically effective strategy for modernizing the English-language training of future doctors; the key factor in its effectiveness is professional facilitation of educational interaction.