Реалізація і розширення спектру напрямів соціокультурної діяльності як чинника виховного впливу на особистість у період кінця ХХ – першої половини ХХІ ст.

Стаття присвячена дослідженню реалізації та диверсифікації напрямів соціокультурної діяльності як значущого чинника виховного впливу на формування особистості в умовах трансформаційного суспільства кінця XX – першої половини XXI століття.
Автор визначає фактори, що детермінують цей процес, зокрема глобалізація (відбувається інтенсивний обмін культурними цінностями, як матеріальними, так і нематеріальними, реалізуються міжнародні соціокультурні проєкти та програми, спрямовані на підтримку міжкультурної комунікації, сприяння міжкультурному порозумінню, формування толерантності та подолання міжкультурних бар’єрів), інформатизація (цифрові технології радикально трансформували ландшафт соціокультурної діяльності, відкриваючи безпрецедентні можливості для розширення доступу до світової культурної спадщини, участі в інтерактивних віртуальних культурних заходах та продукування власного культурного контенту, що сприяє активізації творчої самореалізації громадян), зміна ціннісних орієнтацій (в умовах постмодерної реальності відбувається поступовий перехід до домінування постматеріалістичних цінностей, серед яких особливої значущості набувають особиста автономія, автентичне самовираження, креативність та прагнення до самореалізації) та розвиток креативних індустрій (сектор креативних індустрій, що охоплює різноманітні види економічної діяльності, пов’язані з творчістю, інноваціями та використанням інтелектуальної власності набуває дедалі більшого значення як генератор новітніх форм соціокультурної діяльності, що інтегрують творчий потенціал, підприємництво та соціально-орієнтовані ініціативи).
Автором розглянуто вплив нових напрямів соціокультурної діяльності на соціалізацію, інкультурацію, розвиток творчого потенціалу та громадянської позиції особистості. Окреслено проблемні зони та перспективи оптимізації виховного потенціалу соціокультурної діяльності в сучасних умовах.

The article is devoted to the study of the implementation and diversification of directions of socio-cultural activity as a significant factor of educational influence on the formation of personality in the conditions of a transformational society of the end of the XXth – the first half of the XXIst century.
The author identifies factors that determine this process, in particular globalization (there is an intensive exchange of cultural values, both tangible and intangible, international socio-cultural projects and programs are being implemented aimed at supporting intercultural communication, promoting intercultural understanding, building tolerance and overcoming intercultural barriers), informatization (digital technologies have radically transformed the landscape of socio-cultural activity, opening up unprecedented opportunities for expanding access to world cultural heritage, participating in interactive virtual cultural events and producing one’s own cultural content, which contributes to the activation of citizens’ creative self-realization), a change in value orientations (in the conditions of postmodern reality, there is a gradual transition to the dominance of post-materialist values, among which personal autonomy, authentic self-expression, creativity and the desire for self-realization are of particular importance) and the development of creative industries (the creative industries sector, which covers various types of economic activity related to creativity, innovation and the use of intellectual property is gaining increasing importance as a generator of new forms of socio-cultural activity that integrate creative potential, entrepreneurship and socially-oriented initiatives).
The author considers the impact of new areas of socio-cultural activity on socialization, enculturation, development of creative potential and civic position of the individual. Problem areas and prospects for optimizing the educational potential of socio-cultural activity in modern conditions are outlined.