Моделі функціонування політичної опозиції у період воєнного стану: зарубіжний та український досвід

Стаття присвячена аналізу моделей функціонування політичної опозиції в умовах воєнного стану на основі зарубіжного та українського досвіду. Актуальність теми зумовлена необхідністю збереження демократичних інститутів у кризовий період, зокрема під час збройного конфлікту, коли питання національної безпеки часто домінують над демократичними процедурами. У таких умовах виникає колізія між потребою в єдності та забезпеченням політичного плюралізму. Метою дослідження є виявлення основних моделей взаємодії опозиції та влади у період воєнного стану, визначення їх характеристик і потенціалу для підтримання демократичного контролю в умовах і після завершення війни. Методологічну основу статті становить порівняльний аналіз історичних і сучасних прикладів функціонування опозиції у таких країнах, як Велика Британія, Ізраїль, Фінляндія, Російська Федерація, Туреччина, Єгипет, а також оцінка трансформацій української політичної системи після початку російського повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році. У статті виділено три основні моделі функціонування опозиції в умовах війни: уряди національної єдності з залученням опозиційних сил до виконавчої влади; авторитарна модель із обмеженням чи придушенням опозиції; модель збереження демократичного контролю із підтриманням парламентських механізмів та інституційної участі опозиції.
Особлива увага приділена українському кейсу, що демонструє гібридну модель з елементами політичної консолідації та обмеженого збереження парламентського контролю. Проаналізовано роль парламентських фракцій, заборону проросійських партій, обмеження медійного середовища, а також дії щодо підтримки інституційної присутності опозиції у воєнних умовах. Встановлено, що, незважаючи на безпекові виклики, в Україні зберігаються основи політичного плюралізму, що може слугувати підґрунтям для сталого післявоєнного відновлення. У висновках наголошується, що збереження інституту політичної опозиції є важливою умовою підтримки легітимності влади, забезпечення прозорості ухвалення рішень та недопущення узурпації повноважень. Визначено основні напрямки формування ефективної моделі співіснування національної безпеки і демократичних процедур у перспективі післявоєнного відновлення.

This article is devoted to the analysis of models of political opposition functioning under martial law based on foreign and Ukrainian experience. The relevance of the topic is conditioned by the necessity to preserve democratic institutions during crisis periods, particularly amid armed conflict, when issues of national security often prevail over democratic procedures. In such conditions, a conflict arises between the need for unity and ensuring political pluralism. The study aims to identify the main models of interaction between the opposition and the authorities during martial law, to determine their characteristics and potential for maintaining democratic control during and after the war. The methodological basis of the article is a comparative analysis of historical and contemporary examples of opposition functioning in countries such as the United Kingdom, Israel, Finland, the Russian Federation, Turkey, Egypt, as well as an assessment of the transformations in the Ukrainian political system following the full-scale Russian invasion of Ukraine in 2022. The article distinguishes three main models of opposition functioning during war: national unity governments involving opposition forces in the executive branch; authoritarian models with restriction or suppression of opposition; and models preserving democratic control by maintaining parliamentary mechanisms and institutional opposition participation.
Special attention is given to the Ukrainian case, which demonstrates a hybrid model combining elements of political consolidation with limited preservation of parliamentary control. The role of parliamentary factions, the ban on pro-Russian parties, media environment restrictions, and efforts to support the institutional presence of the opposition under wartime conditions are analyzed. It is established that despite security challenges, the foundations of political pluralism persist in Ukraine, which may serve as a basis for sustainable post-war recovery. The conclusions emphasize that preserving the institution of political opposition is a vital condition for maintaining government legitimacy, ensuring transparency in decision-making, and preventing power usurpation. The key directions for forming an effective model of coexistence between national security and democratic procedures in the perspective of post-war recovery are outlined.