Педагогічні методи формування експресивності та драматургії руху в аспекті виконавської техніки Хосе Лімона

Дослідження присвячене аналізу та систематизації педагогічних методів, спрямованих на розвиток експресивності та драматургії руху у виконавців, що базуються на фундаментальних принципах виконавської хореографічної техніки Хосе Лімона. Звернення до його творчості обумовлено тим, що цей танцівник став однією з ключових фігур модерн-танцю ХХ століття, запропонувавши нову модель виконавської техніки. У сучасному хореографічному мистецтві зростає потреба у формуванні індивідуального виконавського стилю артистів, які отримають здатність володіти як технічними виконавськими навичками, так і вмінням наповнювати пластичний рух глибоким змістом, емоціями та наративною цілісністю. Лімон зосередив увагу на природності пластичного руху, драматизмі внутрішніх імпульсів та відвертій емоційній виразності. Автори зазначають, що техніка танцівника відрізняється акцентом на використання ваги, прийомів падіння, принципів відновлення дихання і балансу тіла танцівника у органічному зв'язку між фізичним рухом і внутрішнім переживанням артиста. Саме в каскаді (комбінації) стрибків найбільшою мірою реалізується як потенційна, так і кінетична енергія тіла виконавця. Енергія рухів тіла служить основним засобом вираження почуттів і емоцій на сцені. У цьому і полягає принципова відмінність виконавської техніки Хосе Лімона від канонічної техніки класичного балету. Зазначено, що методична концепція Лімона, яку він назвав «тіло як оркестр», розглядає людське тіло як інструмент й знаряддя. Відповідно створюється унікальний педагогічний інструментарій для формування професійної майстерності хореографа – виконавця. Саме тому техніка Хосе Лімона сьогодні широко використовується у навчальних програмах з модерн-джаз танцю та у підготовці виконавців, які прагнуть поєднувати технічну віртуозність із психологічною глибиною.

The study is devoted to the analysis and systematization of pedagogical methods aimed at developing expressiveness and dramaturgy of movement in performers, based on the fundamental principles of Jose Limon's performing choreographic technique. In contemporary choreographic art, there is a growing need to develop the individual performing style of artists who will acquire both technical performing skills and the ability to fill plastic movement with deep meaning, emotions, and narrative integrity. The study analyzes the principle of weight. Lemon's technique uses gravity not as an obstacle, but as a driving force and expressive element. Fall and Recovery, transition from loss of balance (fall) to its return (recovery). Breathing as the engine of movement. Organic and consistent movement. Methods of working with space and relationships are considered
The purpose of the study is to provide a theoretical justification and practical definition of effective pedagogical methods for developing expressiveness and dramaturgy of movement in the context of José Limón's performance technique. The practical significance of the work lies in the fact that its results can be used by choreographers to improve training programs in modern jazz dance, or by performers to deepen their understanding and technical mastery of the expressive means of Limon's technique, with the aim of creating more meaningful and emotionally rich choreographic works. Lemon's technique, known for its emphasis on the use of weight, falling methods, principles of restoring the dancer's breathing and body balance, and the organic connection between physical movement and the artist's inner experience, offers a unique pedagogical toolkit for the formation of professional skills of a choreographer-performer.