До проблеми вивчення диспраксії в учнівства з дисграфіями

Стаття присвячена теоретичному аналізу з проблем вивчення взаємозв’язку диспраксії у дітей молодшого шкільного віку із дисграфіями. У сучасних діагностичних критеріях поширеними та загальновизнаними є рухові розлади координації (Developmental coordination disorder, DCD), які часто є супутніми порушеннями нейророзвитку. Аналізуючи низку наукових досліджень, ми виявили нейропсихологічний зв'язок між диспраксією та дисграфією, що базується на дисфункціях моторного планування та сенсорної інтеграції. Розглянуто види праксису і трактування даного поняття у теорії сенсорної інтеграції. Вітчизняні та зарубіжні вчені акцентують свою увагу не тільки на впливі мануального праксису, а й на недостатній автоматизації моторних процесів письма пов'язаних із збільшенням когнітивного навантаження, що обмежує ресурси робочої пам’яті, необхідної для лінгвістичних та моторних операцій учня. Спостерігаються труднощі з точністю регулювання зусиль при виконанні письмових завдань.

The article is devoted to a theoretical analysis of issues related to studying the connection between dyspraxia and dysgraphia in primary school children. In contemporary diagnostic criteria, motor coordination disorders, or Developmental Coordination Disorder (DCD), are common and widely recognized as neurodevelopmental comorbidities. Analyzing several scientific studies, we identified a neuropsychological link between dyspraxia and dysgraphia, rooted in dysfunctions of motor planning and sensory integration. The article examines types of praxis and interpretations of this concept within the theory of sensory integration. Both domestic and foreign researchers emphasize not only the influence of manual praxis but also the insufficient automatization of writing motor processes, which increases cognitive load, thereby limiting working memory resources needed for students' linguistic and motor operations. Challenges with effort regulation accuracy during writing tasks are also observed.