Александер Чома де Кьорьош як фундатор європейської тибетології : наукова спадщина та сучасні інтерпретації

Стаття присвячена аналізу наукової спадщини Александера Чома де Кьорьоша та визначенню її значення для становлення європейської тибетології і формування європейського академічного знання про тибетський буддизм. Актуальність дослідження зумовлена тим, що, попри визнання А. Чома де Кьорьоша одним із фундаторів тибетології, його діяльність в українському релігієзнавчому та сходознавчому дискурсі досі не стала предметом окремого комплексного дослідження. Дослідження ґрунтується на історико-релігієзнавчому, історіографічному та порівняльному аналізі праць А. Чома де Кьорьоша, біографічних джерел і сучасних досліджень з історії тибетології та буддології. Основну увагу приділено його граматиці тибетської мови, тибетсько-англійському словнику, дослідженням Канг’юру й Тенг’юру та сучасним інтерпретаціям його наукової спадщини. Встановлено, що первинний інтерес ученого до проблеми походження угорського народу у процесі подо-рожей Центральною Азією трансформувався в систематичне вивчення тибетської мови, літератури та буддійської традиції. Показано, що його діяльність у Занскарі та Канумі, дослідження канонічних корпусів тибетського буддизму, а також публікація в 1834 році граматики тибетської мови й тибетсько-англійського словника заклали підґрунтя для систематичної роботи європейських дослідників із тибетськими джерелами. Виявлено також, що сучасна історіографія дедалі частіше розглядає внесок А. Чома де Кьорьоша в ширшому контексті формування європейського сходознавства, тибетології та буддології. Наукова спадщина Александера Чома де Кьорьоша стала важливою складовою частиною включення тибетського буддизму до європейського академічного дискурсу. Створені ним граматика, словник і текстологічні описи сформували мовний, лексикографічний і текстологічний інструментарій, який забезпечив становлення професійної традиції вивчення тибетських текстів у європейській науці.

This article analyzes the scholarly legacy of Alexander Csoma de Kőrös and examines its significance for the emergence of European Tibetan studies and the formation of European academic knowledge about Tibetan Buddhism. The relevance of the study lies in the fact that, despite the established recognition of Csoma de Kőrös as one of the founders of Tibetan studies, his scholarly contribution has not yet become the subject of a comprehensive study in Ukrainian religious studies and Oriental scholarship. The research is based on historical-religious, historiographical, and comparative analysis of Csoma de Kőrös’s works, biographical sources, and contemporary studies on the history of Tibetan and Buddhist studies. Particular attention is paid to his Grammar of the Tibetan Language, the Tibetan–English Dictionary, his studies of the Kangyur and Tengyur, and contemporary interpretations of his scholarly legacy. The study demonstrates that Csoma de Kőrös’s initial interest in the origins of the Hungarian people gradually evolved into a systematic investigation of the Tibetan language, literature, and Buddhist tradition during his travels through Central Asia. His work in Zanskar and Kanum, together with his research on the Tibetan Buddhist canonical collections and the publication of his grammar and dictionary in 1834, laid the foundation for the systematic study of Tibetan sources by European scholars. The article also shows that contemporary historiography increasingly interprets his contribution within the broader context of the development of European Oriental studies, Tibetan studies, and Buddhist studies. Alexander Csoma de Kőrös’s scholarly legacy became an important component in integrating Tibetan Buddhism into European academic discourse. His grammar, dictionary, and textual descriptions established the linguistic, lexicographical, and textological tools that enabled the emergence of a professional tradition of studying Tibetan texts in European scholarship.