Самоактуалізація особистості вчителя початкової школи як умова розвитку творчого потенціалу молодших школярів

У статті актуалізовано науково-практичну проблему взаємозв’язку між рівнем професійно-особистісної самоактуалізації вчителя початкових класів та ефективністю розвитку творчого потенціалу молодших школярів. Доведено, що в умовах системних трансформацій вітчизняної освіти (зокрема, імплементації концепції «Нова українська школа») освітня парадигма незворотно зміщується з репродуктивного засвоєння знань на формування ключових компетентностей і креативності. З’ясовано, що реалізація цих інноваційних цілей неможлива виключно через оновлення навчальних програм. Головним агентом змін виступає особистість педагога, який має трансформуватися з авторитарного транслятора інформації на фасилітатора та співтворця.
Спираючись на фундаментальні ідеї гуманістичної психології та педагогіки, у дослідженні розкрито сутність самоактуалізації вчителя як базового ресурсу та головного каталізатора дитячої творчості. Виокремлено чотири ключові вектори, через які внутрішній стан педагога детермінує динаміку креативності учнів. По-перше, це створення психологічно безпечного середовища, де дитині гарантується легітимне «право на помилку», що знижує тривожність та стимулює дивергентне мислення. По-друге, рольове моделювання: вчитель на власному прикладі демонструє когнітивну гнучкість, здатність до імпровізації та толерантність до невизначеності. По-третє, імплементація суб’єкт-суб’єктної взаємодії, що перетворює освітній процес на спільний евристичний пошук. По-четверте, емоційний резонанс, який трансформує ситуативний інтерес школяра у стійку внутрішню пізнавальну мотивацію. Зроблено підсумковий висновок, що ефективний розвиток творчої особистості дитини можливий виключно за умови безперервної самореалізації самого педагога. Професійне вигорання та ригідність вчителя неминуче формують пасивних виконавців, тоді як його самоактуалізація перетворює рутинний урок на багатовимірний простір відкриттів, гарантуючи виховання ініціативних інноваторів.

The article addresses the scientific and practical problem of the relationship between the level of professional and personal self-actualization of a primary school teacher and the effectiveness of developing the creative potential of junior schoolchildren. It is demonstrated that under the conditions of systemic transformations in Ukrainian education (in particular, the implementation of the "New Ukrainian School" concept), the educational paradigm is irreversibly shifting from the reproductive acquisition of knowledge to the formation of key competencies and creativity. It is established that achieving these innovative goals is impossible solely through the updating of educational curricula. The main agent of change is the personality of the educator, who must transform from an authoritarian transmitter of information into a facilitator and co-creator. Relying on the fundamental ideas of humanistic psychology and pedagogy, the study reveals the essence of a teacher’s self-actualization as a foundational resource and the main catalyst for children’s creativity. Four key vectors are identified through which the teacher’s internal state determines the dynamics of students’ creativity. First, the creation of a psychologically safe environment where the child is guaranteed a legitimate "right to make mistakes," which reduces anxiety and stimulates divergent thinking. Second, role modeling: the teacher demonstrates cognitive flexibility, the ability to improvise, and tolerance for uncertainty by personal example. Third, the implementation of subject-subject interaction, which turns the educational process into a joint heuristic search. Fourth, emotional resonance, which transforms the student’s situational interest into stable internal cognitive motivation. The concluding inference is drawn that the effective development of a child’s creative personality is possible exclusively under the condition of the educator’s continuous self-realization. A teacher’s professional burnout and rigidity inevitably form passive executors, whereas their self-actualization transforms a routine lesson into a multidimensional space of discoveries, ensuring the upbringing of proactive innovators.