Методичні підходи до персоналізації навчання інформатики здобувачів ступеня молодшого бакалавра засобами інтелектуальних цифрових інструментів

У статті порушується проблема персоналізації навчання інформатики здобувачів ступеня молодшого бакалавра в умовах активної цифрової трансформації системи вищої освіти України. Наголошено на тому, що традиційні освітні моделі не завжди здатні ефективно врахувати різний рівень попередньої підготовки, індивідуальний темп засвоєння матеріалу та фахові інтереси студентів, що зумовлює нагальну потребу у впровадженні інноваційних технологій, зокрема штучного інтелекту. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування методичних підходів до персоналізації навчання інформатики зазначеної категорії здобувачів за допомогою інтелектуальних цифрових інструментів та визначення доцільних напрямів їх використання. Методологічна основа охоплює комплекс теоретичних (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення науково-педагогічної літератури та нормативної бази) та емпіричних (педагогічне спостереження, аналіз результатів навчання та досвіду застосування цифрових платформ) методів дослідження. За результатами дослідження доведено, що інтелектуальні цифрові інструменти реалізують низку взаємопов’язаних функцій, а саме діагностичну, адаптивну, консультативну, аналітичну, комунікативну, мотиваційну та оцінювальну. Виокремлено п’ять провідних напрямів персоналізації освітнього процесу, серед яких індивідуалізація змісту навчання, адаптація темпу опрацювання матеріалу, варіативність способів навчальної діяльності, персоналізація автоматизованого зворотного зв’язку та підтримка індивідуальної освітньої траєкторії. Обґрунтовано базові принципи впровадження таких інструментів, до яких належать педагогічна доцільність, керована самостійність, прозорість та неухильне дотримання академічної доброчесності. Також окреслено потенційні ризики, як-от загрози конфіденційності, нерівність доступу до технологій, зниження рівня критичного мислення, та акцентовано на тому, що штучний інтелект не замінює викладача, а лише інструментально збагачує його можливості. Підсумовано, що інтелектуальні цифрові інструменти є перспективним і дієвим засобом підтримки адаптивного, практико-орієнтованого навчання інформатики. Подальші наукові розвідки мають спрямовуватися на розроблення комплексу персоналізованих завдань і проведення експериментальної перевірки ефективності запропонованих підходів у закладах вищої освіти.

The article addresses the problem of personalizing computer science education for junior bachelor's degree students in the context of the active digital transformation of Ukraine's higher education system. It emphasizes that traditional educational models are not always capable of effectively accommodating the varying levels of prior preparation, individual pacing of material comprehension, and professional interests of students, which creates an urgent need for the implementation of innovative technologies, particularly artificial intelligence. The purpose of the study is to theoretically substantiate the methodological approaches to personalizing computer science education for this category of students using intelligent digital tools and to determine the appropriate directions for their application. The methodological framework encompasses a set of theoretical (analysis, synthesis, comparison, generalization of scientific and pedagogical literature and the regulatory framework) and empirical (pedagogical observation, analysis of learning outcomes, and the experience of applying digital platforms) research methods. Based on the findings, it is proven that intelligent digital tools implement a range of interconnected functions, namely diagnostic, adaptive, advisory, analytical, communicative, motivational, and evaluative. Five leading directions for personalizing the educational process are identified, including the individualization of learning content, adaptation of the learning pace, variability in modes of learning activities, personalization of automated feedback, and support for individual educational trajectories. The basic principles for implementing such tools are substantiated, comprising pedagogical expediency, guided independence, transparency, and strict adherence to academic integrity. Potential risks are also outlined, such as privacy threats, unequal access to technologies, and a decline in critical thinking skills, while emphasizing that artificial intelligence does not replace the teacher but rather instrumentally enhances their capabilities. It is concluded that intelligent digital tools represent a promising and effective means of supporting adaptive, practice-oriented computer science education. Further scientific research should be directed toward developing a comprehensive set of personalized tasks and conducting an experimental verification of the effectiveness of the proposed approaches within higher education institutions.